Hope4736457456
27.02.2022 04:55

Т Визначити рядок, у якому всі сполучники належать до сурядних.
А або, також, однак, не то...не то;
Б Як, мов, коли, тому що;
В хоча, хай, поки, нібито;
Г проте, що, але, щоб.
2. Визначити рядки, у яких сполучник з'єднує однорідні члени.
А Видавництво й обласна бібліотека за сприяння обласної державної адміністрації та
обласної ради започаткували регіональну книжкову виставку.
Б Історико-мистецьку екєпедицію з метою обстеження храмів провів обласний краєзнавчий
музей, а її науковим консультантом став професор зі Львова.
В Читачі висловлювали своє-захоплення особистістю письменника і ділилися враженнями
від прочитаних книжок.
Г Про Модеста Левицького говорили у своїх виступах письменники, а гості висловили думку
про необхідність видання повного зібрання його творів.
3. Визначити рядок, у якому підрядні сполучники можуть належати до різних груп за
значенням.
А що, наче;
Б якщо, хоча;
В Як, коли;
Г аби, щойно.
4. Визначити рядок, у якому вжито повторюваний сполучник.
А Колективи-учасники конкурсу радували і чудовим виконанням хорових творів, і
різноманітністю репертуару.
Б Ти любиш тут кожен соняшник і кожну їхню усмішку, тобі воно дороге, рідне і наймиліше.
В Своєрідні погляди народу не тільки на вітер, вихор, дощ, веселку, а й на хмару, вир, росу.
Г Коли зриваєш на грядці чорнобривець, здається, зриваєш не квітку, а своє серце з грудей
виймаєш.
5. Визначити рядок, у якому всі сполучники пишуться разом.
А що/б, не/наче, як/би, про/те;
Б по/ки, ні/би/то, у/зв'язку/з/тим, через/те/що;
В Для/того/щоб, за/те, з/того/часу/як, тому/що;
Г незважаючи/на/те/що, як/що, так/що, ні/би.
6. Установити відповідність між підрядними сполучниками та їх групами за значенням.
А Щойно, поки, ледве; 1 Причинові;
Б з тим щоб, аби, для того щоб; 2 мети.
В як тільки, з того часу як, коли; 3 з'ясувальні;
Г тому що, бо, оскільки. 4 часові;
Д як, що.
7. Установити відповідність між сурядними сполучниками та їх групами за значенням.
А Проте, зате; 1 розділові.
Б ні...ні, також.

2 протиставні;
В і, ні...ні; 3 єднальні;
Г або, не то...не то;
Д але, однак.
8. Прочитати. Виписати сполучники, зробити повний морфологічний розбір одного.
Нагадаємо, що влітку минулого року талановита майстриня з Волині брала участь у І
Міжнародному фестивалі солом'яного мистецтва, а цього року перемогла у Міжнародному
фестивалі солом'яних масок «Міфи і легенди» (3 альманаху).
9. За поданим початком скласти два речення, використовуючи сполучники підрядності:
а) мети; б) допустовий.
У Музеї української літератури відбулась презентація книги,...

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
helpmepl2
27.04.2023 00:00

Заходила ніч.  Кудись ховаються останні шуми й гуки  літньої

днини. Не погасло ще на заходічервоне зарево, а вже над ним  зажевріла вечірня зоря.  А місяць зразу ожив і засвітився білим чарівним  огнем.  

Ринуло з неба  море  світла. Над  степом промайнув незрячий сон.  Ніч зайшла.  Маленькою хмаринкою темніє над  яром у степу  хуторець.  Синіють  хатки. У яр потяглися тіні.  Тихо в хуторі. Серпи, коси, вози, збруя — усе лежить коло хат. Стіжки свіжої  пашні,  тягнуться ниви з блискучою стернею.  На нивах темніють снопи, стелються  покоси і стоять  клапті недокошеної пшениці.

А над усім густо стелеться дух свіжого сіна.

Розкошами, красою віє над степом…

У яру тихо й сумно. Світить  місяць. Розтягнулися  довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб попливли проти  місяця  тіні. Запирскало щось…  Воли. За волами виринула  волохата постать.  На голові в неї  якесь ганчір’я, довга свита ,  на ногах великі  чоботи, а в руках

— батіг. З купи ганчірок визирає  дівоче личко з   великими очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура  й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились. Стоїть і осміхається.  Затремтіло зразу  повітря, і зграї срібних звуків полетіли яром і далеко кругом заснували степ.  Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі слова

пісні:

Яром, яром, пшениченька ланом,

Горою овес.

Не по правді, молодий козаче,

Зо мною живеш…

Слова  оддалися голосною луною.  Дівчина замовкла і схилила голову. Стало тихо. Тільки десь  далеко завмирали останні одголоси пісні.

Верби стоять непорушно. Крізь їх віти  визирають  зорі.  Дівчина звела  очі й вдивлялася ними в сріблясту далечінь.  Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала головою. Знову  зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ. Дівчина заплющила  очі.  І ввижається, що  вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії  килими, дукачі срібні… Але не хоче її любити козак  молодий. Він у  пишному вбранні. Під ним грає кінь вороний з  золотимиі підковами, срібними стременами.  Сидить козак на коні  перед нею, а вона стоїть  перед ним засмучена та  стиха докоряє йому, що не  по правді він з нею  живе…  Тужить, розливається  голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу  оповідання  про дівчину та зрадливого козака.

0,0(0 оценок)
Ответ:
erekeshevadinar
27.04.2023 00:00

Заходила ніч.  Кудись ховаються останні шуми й гуки  літньої

днини. Не погасло ще на заходічервоне зарево, а вже над ним  зажевріла вечірня зоря.  А місяць зразу ожив і засвітився білим чарівним  огнем.  

Ринуло з неба  море  світла. Над  степом промайнув незрячий сон.  Ніч зайшла.  Маленькою хмаринкою темніє над  яром у степу  хуторець.  Синіють  хатки. У яр потяглися тіні.  Тихо в хуторі. Серпи, коси, вози, збруя — усе лежить коло хат. Стіжки свіжої  пашні,  тягнуться ниви з блискучою стернею.  На нивах темніють снопи, стелються  покоси і стоять  клапті недокошеної пшениці.

А над усім густо стелеться дух свіжого сіна.

Розкошами, красою віє над степом…

У яру тихо й сумно. Світить  місяць. Розтягнулися  довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб попливли проти  місяця  тіні. Запирскало щось…  Воли. За волами виринула  волохата постать.  На голові в неї  якесь ганчір’я, довга свита ,  на ногах великі  чоботи, а в руках

— батіг. З купи ганчірок визирає  дівоче личко з   великими очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура  й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились. Стоїть і осміхається.  Затремтіло зразу  повітря, і зграї срібних звуків полетіли яром і далеко кругом заснували степ.  Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі слова

пісні:

Яром, яром, пшениченька ланом,

Горою овес.

Не по правді, молодий козаче,

Зо мною живеш…

Слова  оддалися голосною луною.  Дівчина замовкла і схилила голову. Стало тихо. Тільки десь  далеко завмирали останні одголоси пісні.

Верби стоять непорушно. Крізь їх віти  визирають  зорі.  Дівчина звела  очі й вдивлялася ними в сріблясту далечінь.  Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала головою. Знову  зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ. Дівчина заплющила  очі.  І ввижається, що  вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії  килими, дукачі срібні… Але не хоче її любити козак  молодий. Він у  пишному вбранні. Під ним грає кінь вороний з  золотимиі підковами, срібними стременами.  Сидить козак на коні  перед нею, а вона стоїть  перед ним засмучена та  стиха докоряє йому, що не  по правді він з нею  живе…  Тужить, розливається  голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу  оповідання  про дівчину та зрадливого козака.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота