СПИШІТЬ, РОЗКРИВАЮЧИ ДУЖКИ. ПОЯСНІТЬ ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ. 1. Ще треті півні не співали, ніхто (ні) де не гомонів (Т. Шевченко). 2. Перший промінь вранішнього сонця (не) сподівано заглянув у вікно. 3. Легенький літній вітер (не) швидко відкотив пилюку за річку (Ю. Збанацький). 4. Навколо жито, тільки (не) подалеку гордо стоїть невисока крислата польова груша, кидає довгу тінь до села (Ю. Збанацький). 5. Я бачу — з жил (не) впинно кров тече (Леся Українка). 6. Було щось (не) вимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі... (О. Довженко). 7. Може, кому то й чудо буває, а мені (ні) відкіля його ждати (Панас Мирний). 8. Він ясно розумів, що порятунку вже чекати (ні) звідки (М. Ткач). 8. Надворі було (не) жарко, а прохолодно.

Спробую переконати чому природу треба берегти. по-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. тоді усі могли би бути здоровими. по – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. вода та сонце нехай гартує наш організм. по – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. нехай посадить кожен хоча б одне деревце. по – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. нехай панує краса і спокій. по – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі. 

Ось і прийшла осінь. тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. на вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій.   старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. на зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. а там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні.   де ж ти, літо, поділось, куди подалось? осінь, ось вона, осінь! осінь, ось вона, ось.   але парк не почуває себе самотнім. жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. і діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. а ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби.   гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими.   в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.