1. Прочитати текст. Визначити тему й основну думку висловлювання.
2. Які типи мовлення поєднані в ньому?
3. Виписати ключові дієслова з тексту (не менше п’яти)
4. Одне дієслово розібрати за будовою
Текст:
ГІМН ЖИТТЮ
Воля! Хто його видумав, хто вперше вимовив це слово? Благословен хай буде навіки!.. Скільки тут скільки величі! Який безмежний незбагненно широкий зміст! Скільки крові пролилося — і ще проллється! — щоб звучало воно повноцінно, гордо на весь голос.
Воля! Це клекіт орла, що ширяє там, у недосяжній висоті, гучний поклик трембіти, непорочність смерек, що віками ждуть не діждуться обіймів сонця; це буяння дикої ружі, переливи роси, плин потоку; це — Чорногора з її незабутньою Довбушевою вольницею...
Ні перед чим не зупинятися, не хилитись — піти! Аж на те далекеє верхів’я. Зійти й поставити стару корогву — нехай має! Хай буде знаком, ясним дороговказом. Вони стояли на самісінькій вершині Лукавиці, безмовні, зачаровані красою Бескидів. Перед ними у всій своїй мальовничості лежало царство гір і лісів. Буйні вітри чесали зелені коси смерек, полоскали ущелини, в які не пробивалося сонце. Гори співали — потоками, птаством, голосами звірів і худоби. Усе це перевивалося пахощами полонинських квіток, ніжною голубінню височини, злітало до сонця. Проте не зникало. Між землею і небом лунала якась могутня й воднораз спокійна мелодія — гімн життя, як у думках нарекла її Леся. Спів бентежив молоді груди, родив у них нестримний потяг до творення. Співало серце, її змучене, стомлене серце. Чого хотіло? Спокою, забуття? У такий час? У краю, де гніздяться орли, де в кам’яних ложах набираються сили громи?.. Ні, серце! Нам з тобою іще стояти супроти бурі, будити мертвих. Чуєш-бо? Хай навіть ота лавина з гір упаде на голову, мов доля злая, стояти маєм! Стояти будем! (За М. Олійником).
