Визначити рядок, у якому частка не виконує роль префікса.
А Ненависник, непосидько, нероба.
Б Нехтувати, неугавний, неустойка.
В Нелегальний, некоректний, нелюдський.
Г Неробство, несення, нестямність.
2. Визначити рядок, у якому частка не пишеться разом.
А Пташки не/вгавали — їхній спів сповнювався нових відтінків
(Є. Гуцало).
Б Вони не/встигли й отямитись, а коли отямились, то вже не/звуча-
ла ні басова струна, ні самого джмеля не/було видно (Є. Гуцало).
В Весільна скриня не/лише зберігала майно нареченої — вона таїла
в собі дівочі мрії про майбутнє (У/. Орел).
Г Коли ж народ сам через свою не/свідомість перестає плекати й обо-
роняти найважливіше — рідну мову (Г. Нудьга).
3. Визначити рядок, у якому частка ні пишеться окремо.
А Ні/звідки, ні/когісінько.
Б Ні/те ні/се, ні/туди ні/сюди.
В Ні/відкіля, ні/вроку.
Г Ні/стілечки, ні/коли.
4. Визначити рядок, у якому частки пишуться через дефіс.
А Як/от, стривай/но, все/таки.
Б Аби/що, посміхати/сь, от/же.
В Що/до, немовби/то, як/раз.
Г Ані/чий, що/далі, ад/же.
5. Визначити речення в такій послідовності: а) частки пишуться разом;
б) через дефіс; в) окремо.
А Кожен прагне хоча/б раз у житті вклонитися могилі поета, чия
постать в очах світу є уособленням українського народу (В. Смі-
лянська).
Б Йшли далі через ліс, що, міняючись, начеб/то кращав (Є. Гу-
цало).
В Полярна зоря — давній орієнтир мандрівників, яка виблискує се-
ред зоряних розливів будь/якої пори року (М. Славинський).
Г Пам'ять/же сягала кудись глибше, у минулі покоління (Ю. Муш-
кети к).
Д То/ж і стала ця зірка ніби епіцентром північного неба (М. Славин-
ський).
Е Пам'ятники людина творить/таки для людей (А. Адамович).
6. Утворити й записати вигуки від дієслів жужати, сміятися.
7. За до часток хай, би, но утворити й записати нові слова. З од-
ним словом скласти речення.

У мене є 5 улюблених занять. Кожному я намагаюся приділити час . Всі вони, так чи інакше, сприяють моєму розвитку, як особистості , і приносять величезне задоволення. Хочеться сподіватися, що не тільки я отримую користь, але хтось ще.

По-перше , це прогулянки з моїм псом Малюком. Незважаючи на ім’я, собака вище мене ростом (якщо стане на задні лапи) і з потужним торсом. Ми підібрали його на вулиці, коли він маленьким щеням замерзав на морозі. Поки шукали йому господарів, самі прив’язалися до пса, адже він виявився розумним, відданим і веселим.

По-друге, я займаюся програмуванням. Сюди багато чого входить, наприклад, поглиблене вивчення англійської мови і освоєння культури роботи, а ще потрібен серйозний підхід до дослідження такого пристрою, як комп’ютер, його можливостей, схем набору різних комбінацій клавіш.

Це цілий світ, мистецтво, побудова розумових процесів на рівні високих технологій, коли чітко відстежується хід міркувань від причини до слідства. Але іноді здається, що присутня деяка частка чаклунства, коли не тямиш ще, як діє схема, але слідуючи їй, приходиш до неймовірно простого рішення.

Третє заняття, яке мені дуже подобається – рослинництво. Звичайно, причина, по якій я захоплююся цією наукою, не прогодувати всю сім’ю, всю країну або весь світ. Просто мені дуже цікавий сам процес вирощування культур. Коли з одного маленького насіннячка виходить ціле дерево або кущ, на якому ростуть плоди, що можна їсти. Дивно, як це відбувається! Особливо, усвідомлюючи, що на все це можна впливати, приносячи користь чи шкоду.

Таке захоплення у мене з’явилося, коли помер мій дідусь і нам у спадок залишилася дача. Коли ми перший раз туди приїхали, то здивувалися, в якому порядку були будинок і город. Закидати все це не хотілося, ми й стали займатися рослинами. Все це дуже сподобалося мені і всій родині.

Ще мені подобається дивитися фільми. Я навіть вважаю себе великим естетом в цьому питанні. Як у людей є бібліотеки, так і у мене є ціла колекція кінострічок. Від хорошого кіно я просто в захваті. Знайшовши гідний фільм, намагаюся «пригостити» ним всіх рідних і друзів. Ми з величезним задоволенням обговорюємо кіно після перегляду. Виходить цілий вечір з насиченою програмою, кінокритикою і чаюванням. Можливо, ми колись вийдемо на рівень престижних кінофестивалів і будемо роздавати почесні нагороди та премії. (Жартую!)

У людини завжди є вибір: можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі — матір і Батьківщину. Ці два мотиви пронизують усю творчість Василя Симоненка — вірного сина обох матерів.Задивляюсь у твої зіниціГолубі й тривожні, ніби рань.Крешуть з них червоні блискавиціРеволюцій, бунтів і повстань.Ось вона, знедолена, але не скорена Батьківщина. Вона завжди дасть гідну відсіч своїм поневолювачам, адже поряд твої діти, які і роблять революції, бунтують, повстають проти гноблення. Василь Симоненко є одним з цих дітей. Він не здатен мовчати, коли знущаються над його рідною Батьківщиною. Лине його крик над усією Україною, пробуджує від давнього сну патріотів. Ліричний герой Симоненка запевняє усіх «приблуд» та «байстрюків катів осатанілих»:Народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.Не можна знищити той народ, який має у своєму великому серці невгасиму любов до рідної землі, до своїх батьків. Недарма здавна однаково називають і Батьківщину, і матір — ненька. Ліричний герой Василя Симоненка не може і не хоче відокремлювати цих двох «жінок» одну від одної. Та й сама мати знає, що рідна земля, як і вона сама, будь-коли прийме своїх дітей, якби погано їм не було: «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата».Мені здається, що це розуміє кожен з нас. Як би ми не були далеко від матері, від Батьківщини, ми відчуваємо той неповторний зв’язок, який ще з дитинства проклав свій міст між нашою пам’яттю і вічними цінностями — любов’ю до матері і Вітчизни. Відстань не в змозі заглушити справжніх почуттів, навіть коли людина навічно залишає рідну землю і рідну матінку. Тому знову і знову чує ліричний герой переконливі слова:Можеш вибирати друзів і дружину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.Можна вибрать друга і по духу брата,Та не можна рідну матір вибирати.Мати та Батьківщина — це не рукавички, які можна скинути з руки. Не можна пояснити той духовний зв’язок, який неможливо перервати нічим: ані роками, ані пересторогами, ані кордонами. Скільки тому підтверджень та прикладів! Безліч героїв гинули за рідну землю, за рідну матінку. Нічим, окрім великої любові, це неможливо пояснити. І я вірю, що саме любов говорить словами ліричного героя Симоненка:Україно! Ти для мене диво!І нехай пливе за роком рік,Буду, мамо горда і вродлива,З тебе дивуватися повік.Людина і рідна земля — нерозривні одиниці одного цілого. Роз’єднати їх — значить загубити людську душу, значить знищити рідну землю, бо без синів та дочок вона буде мертвою. Я гадаю, ми не повинні забувати про свої почуття до двох матерів, щоб згодом, через роки, про нас пам’ятали наші нащадки, а не дивилися з доріканнями, що не змогли ми зберегти свій дім. Краще нехай звучать поезії Василя Симоненка, який знав, що найвищих, найкращих почуттів заслуговують у цьому світі лише дві матінки — рідна ненька і рідна земля. «Вибрати не можна тільки Батьківщину», «та не можна рідну матір вибирати», — ці два рядки, на мій погляд, повинні стати гаслом усіх справжніх патріотів, всіх вірних синів і дочок.