Закінчилася холодна зима. Поступово природа починає прокидатися. Першими прикметами початку весни – це горобці що плещуться в щойно калюжі, яка щойно розмерзлась. Вони весело цвірінькають та кумедно розмахують крилами. Повітря починає пахнути весною.
Сонечко вже починає пригрівати, і на деревах наливаються бруньки. В самих затишних куточках саду на проталинах пробивається зелена травичка. Незабаром прийде тепло і весь сніг розтане. Земля вкриється зеленою травою та першими весняними квітами. Сонечко з кожним днем пригріває все тепліше і піднімається вище над горизонтом. День стає довшим і все частіше сонячним та по-весняному теплим.
З початком весни прокидається не тільки природа. Настрій у кожної людини теж покращується. Після морозної зими хочеться більше яскравого теплого сонця, довшого світового дня і менше теплих речей натягувати на себе коли ідеш на прогулянку.
На річках та водоймах починає танути крига. Пройде небагато часу і крига повністю перетвориться на воду. Риба, що зимувала на глибині річки підніматиметься нагору до сонечка.
Незабаром повернуться з вирію птахи. Першими повертаються шпаки. Останніми – стрижі, ластівки та солов’ї. Птахи повертаються та починають будувати гнізда для свого майбутнього потомства. Над садами та лісами розливається веселий гомін птахів. Пташиний спів – це ознака того що територія уже зайнята і вільних місць немає. Весна – це початок життя для багатьох пташок та тварин, адже у них з’являються малюки. Лісові мешканці також покидають свої зимові хованки та радіють весняному теплу, тому що з приходом весни їжі буде в достатку. Весна стрімко відвойовує права на природу у зими, і кожна жива істота ніби прокидається від зимової сплячки. Весна – це пробудження природи. Приємно помічати ці радісні зміни навколо.
Источник: Твір на тему Пробудження весни (весна прийшла)
Объяснение:
пиши
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
