Випишіть із тексту дієслова, визначте вид б, час, особу, рід,
число.
Море спить. Точнісінько, як людина. Високо здіймає груди, схропує
сонно, ліниво. Так, здається, тільки стань біля нього, крикни на всю
горлянку, і воно в одну мить прокинеться.
Але то тільки так здається. Коли море спить – вже ніяка сила його не
розбудить. Ліниво похлюпує об камінь хвильками, плещеться тихо, сонно,
розніжено.
Я довго не придивлявся до того, як спить море. Постояв трохи – та й
шубовсть у воду з головою, на саме дно. Аж коліньми об землю
забився.
Коли б ви знали, яка то морська вода в липні! Сонце палить нестерпно,
аж дихати нічим. І тут раптом тебе з голови до ніг обгортає бархатиста,
чиста-чиста, прохолодна, ніжна терпко-солодкувата морська вода. Краса!
Краса невимовна. Здається, так і хлюпався б у тій воді все життя і на берег би
не вилазив! Тож, мабуть, добре рибам жити у воді – вони ніколи на берег не
випливають. Хіба хто на гачку живосилом витягне.
Купаюся я собі та й купаюся, навіть не чую, що мама згори гукає.
Попереджає, щоб не плив далеко.
Довго я плавав, аж поки не втомився.

За Ю. Збанацьким

1. я вважаю,що екзамен з мені пощастить здати прекрасно.  2. у зустрічівзяли участь поети і письменники різних поколінь.  3. у франціїрозроблено найнадійныший у світі атомний реактор.  4. під часжнив працюючим комбайнерам доводиться працювати і вдень, і вночі безвідпочинку.  5. згадуючидитинство, я бачу    перед   очима   батьківську хату.  6. нам ніщоне заважало зустрітися тут ще раз.  7.повертаючись додому я побачив, що  хвіртка   зачинена, і мені довелося йти.  8. можливо, нанаступний рік пощастить мені зібрати більше матеріалу для книги. 

Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих турбот.

Скільки пісень, віршів, творів присвячено матері. Це і "Пісня про рушник" Андрія Малишка, і "Два кольори" Дмитра Павличка, і "Лебеді материнства" Василя Симоненка, і оповідання "Мати" Олександра Довженка та багато інших.

У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла,

Тихо стежка зацвіла

Вечоровою матіолою

Дивом-казкою світанковою...

Так, мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

А Микола Сингаївський у своїй поезії "Мати" наголошує:

Від матері — слово, і пісня, і хліб.

Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері — мужність і перший політ,

і як мати для всіх — Батьківщина моя.

Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка.

Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. І це настільки звично, що здається іншого не може й бути. її турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуміємо, що за цим криється велика материнська любов. Адже для матері її дитина — найкраща в світі. Так каже народна мудрість. І це справедливо, бо тільки мати може побачити свою дитину такою, якою вона повинна і могла бути.

Мамин власний приклад багато значить для дитини. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесним і добрим, щирим і чуйним. І я намагаюсь бути де в чому схожим на свою матір, а також роблю все для того, щоб менш її ображати. Коли вона усміхнена, весела, то мені радість.

Скільки разів подумки я звертався до неї, молив про до в скрутний час. 1 вона завжди мені допомагала своєю вірною, незрадливою любов'ю, своїми порадами.

Відомий поет писав:

Рідна мати моя, ти ночей недоспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Не тільки Малишкова мати "недоспала ночей", не тільки вона давала синові "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скільки матерів проводжали сина або доньку в дорогу, без надії побачити коли-небудь, але завжди чекаючи на порозі! Материна оселя — дім, де завжди ми бажані гості. Так тобі, рідна, за все! Земний тобі уклін.