Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.
У світі є багато народів, які мають свої традиції, культуру, звичаї, мову. всі вони різні, але водночас схожі...
Українська мова - це перлина нашої нації, яка пройшла довгий тернистий шлях до сьогодення. Вона боролася, а з нею боролися й люди. Її принижували, пригноблювали, не визнали. Лише тоді, коли зрозуміли якою силою водіє наша мова, почали утискати. Люди, чуючи ріднесеньке українське слово, вставали та йшли до боротьби, у них відкривалося друге дихання. Скільки крові пролито, скільки людей вбито, але ми її вибороли.
Її називають солов'їною. На мою думку, не лише тому, що вона милозвучна, а ще й через те, що українська мова, неначе те солов'ятко, гордо й, що головне, вільно летить у синьому небі.
Цей скарб передається з покоління в покоління і не має ціни. Але, з кожним роком, вона перетворюється із пташиної у сленгову мову. Жаргони, діалектизми, суржик вже переповнюють її. То невже наші славні предки боролися задля цього? Я думаю, що ні. Тому наш обов'язок перед мовою шанувати її, берегти, любити. У своїй розмові використовувати менше цього сленгу. Вивчати і вдосконалювати українську мову. Якщо не ми, то хто?
У народі говорять: "Якщо хочеш знищити народ, убий його мову". І це, справді, так. Отже, ми йдемо до загибелі?
Любіть свою мову, плекайте її, робіть все для того, щоб вона процвітала, адже вона рідна, вона наша.
Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила.
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє незалежне становище, надати доказ того, що він вільний чи заслуговує на свободу. І вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в духовному. Нація без мови – не нація. Якби лише можна було уявити, скільки слів може вигадати молодь, щоб спілкування було ближче їм до душі. Проте, їх майже не хвилює, що вживані ними вислови можуть набувати аморального значення. А нашим обов’язковим завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу. Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови – це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар. Проблема культури мовлення в сучасний період розвитку нашої країни є актуальною і суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б кожному виробляти стійкі навички мовленнєвого самоконтролю. Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна катастрофа. Адже мова закладається в людині генетично, спадково. Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти. Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури. Одним словом, це запорука державності. Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше немає і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати? Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її! Бо такої більше немає на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною мовою культурно і грамотно! Україна, ставши незалежною державою, мусить турбуватися не лише про економіку, виробничу галузь, політичну сферу, а й, насамперед, про культуру мови своїх громадян. Оскільки мова – це показник мислення, інструмент вирішення економічних і виробничих питань. Саме від чистоти мови залежить, наскільки точно вашу думку зрозуміє опонент. Вироблення культури мови починається ще з дитинства. З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
