Завдання: переписати текст, розкриваючи дужки і ставлячи
розділові знаки.

Гомін води

Від/ходили все далі й далі (з/с)радливі вітр...яні дні, і вже з другого
ранку вони їхали царством весни – адже був кінець квітня!
Весна гомоніла на/вколо них вода гоготіла гурчала струмками по ярках
і пагорках не/спокійно ворушилися ріки не/мов ремствували на береги і
набираючи сили раптом долали їх свої кордони і розливалися на всю міць на
всю широчінь ген/ген заливаючи луки. Дерева і кущі стояли по коліна в воді,
і де/не/де по/одинокі рибалки плавали на своїх мален...ких човниках між
тими деревами вибираючи місце для ловів.
З дитячих років найдужче вона любила весну з її гомоном не/спинної
води, цвірін...кан...ям перших пташок жадобою цвіту росту кожного дерева
кожного кущика кожної билинки. І її також особливо охоплювала жадоба
росту життя.

1. Для того, щоб дістатися пункту призначення, ми їхали поїздом 24 години. 
2. Що б не сталось, я завжди залишусь для нього вірним товаришем.
3. Вчителька казала тихо, проте ми вловлювали кожне її слово.
4. Іванко розповів про те, як піднятися на Говерлу.
5. Якби я був художником, то намалював би цю величну природу Карпат.
6. Ой, як би зрадів мій братик, коли б дізнався, що на свято ми подаруємо йому робота.
7. Погода на морі була спекотна, зате вночі піднімався вітер.
8. Я люблю братика за те, що він завжди залищається щирим та відданим. 

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.