Потрібна до Відокремлені члени речення. В дужках назвати , що саме ви виділили ( відокремлене означення, додаток ).

1.Селяни і робітники вони і тепер не дуже були схожі на воїнів. 2. Я прийшов до тебе як до громадянина. 3.І після цього перед ним хитнулися розходячись у різні сторони дві дороги. 4.До краю збуджений він стояв біля входу в печеру. 5.В її поведінці було багато незрозумілого навіть дивного. 6.Край шляху в долині догорає вогнище.!

Великдень – величне свято для кожного із нас. моя сім’я ретельно готується. прибираємо, печемо паски та малюємо писанки. потім освячуємо ці дари. зранку ідемо до церкви. у ці дні вітаємося словами «христос воскрес». цікавими є народні гуляння біля церкви. можна побачити багатьох друзів, знайомих. дозволяється на свята усім бажаючим бити у дзвони. їх відлуння довго лунає навколо.    свята несуть радість, добро, зустрічі    великдень – це дуже велике свято для кожного із нас. у церкві ми освячуємо дари: паски, крашанки та писанки. у ці дні вітаються словами «христос воскрес». усі жителі гарно одягнуті. посмішки на устах. збирається родина за святковим столом. я з подругою люблю побити у дзвони біля церкви. там можна побачити друзів та знайомих. у ці дні дзвін майже не вщухає. багато охочих спробувати свою силу.    на великдень усі радіють.      вчора у місті була хороша сонячна погода. тепле сонечко привітно усміхалось до перехожих. посилало на землю яскраве проміння.      у цей святковий день було шумно і гамірно. гучні дзвони кликали до церкви. люди поспішали на службу. саме у ці великодні дні збереглась чудова традиція на наших теренах. після служби брами не зачиняються. вони відкриті з ранку до глибокого вечора. багато людей прямують подзвонити у церковні дзвони. далеко над дзвіницями розстелявся їх бум.      а сьогодні не обійшлося без веселого обливання. це так званий «обливний понеділок». особливо він тішить дітвору. у такий хороший сонячний день прохолодна вода не лякала перехожих.         великодні свята – це зустрічі в родинному колі, серед друзів. радість та надія на краще.         

Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ , і згадую вчорашній день...
Ми з друзями збирались походити по калюжам ,після дощу.Мама дістала татову дитячу куртку ,яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до дрцзів.Я зівсно її зняв ,бо подумав що друзі глузуватимуть з мене.А надворі було холодно.Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку".Але сміх друзів також був важливим.Мені все було холодно і холодно.Звісно я простудився , але все - таки розпові матусі про цю історію .Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало  тепліше.
А за вікнами плакав дощ