Дощ сіє і сіє на дерева, кущі дороги. По шляху біжать жваві струмочки, підстрибують, танцюють, і весело про щось буркочуть. Пишаєця проти сонця гай. Мабуть радіє такому очікуваному дощу. Густішою стіною сплелося жито, що почало уже квітувати. Поміж його стеблами засіяли волошки, немов засвітилеся сині лампадки. Рожжаріли голівки горицвіту загули бджоли. Іди чарівний дощику, на радість природі й людям!