КВиконуємо частковий синтаксичний розбір ускладнених речень:

а) підкреслити головні та другорядні члени речення

б) укажіть, чим ускладнене речення : однорідні члени речення, звертання, вставні слова, відокремлені члени речення. Може в реченні бути декілька ускладнень.

Якщо це відокремлені члени речення, то вкажіть які саме і чим виражені.

ПРИКЛАД

Речення :

1 Лебеді летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

2. Зашуми весною, зелен луже, теплий вітре, шелести в гіллі.

3. На возі сидів старий мірошник і, задерши голову , дивився в небо.

4. Кажани з'їдають багато шкідливих комах, зокрема совок і комарів.

5.Вишні, позолотою поштопані, смаком наливаються в саду.

6. Шампіньйони, аба печериці, ростуть у степу, на луках і в лісах.

За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко).

Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський).

Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський).

питальні

А хто ж з українців не любить пісню?

Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець?

 Де там давай, хіба туди ружжо дострелить, на отаку глибочінь?

А скільки там диких качок! 

Так у тих книжках написано, що колись було впіймано сома вагою на чотириста кілограмів!

Вона держить у своїх обіймах навіть хатнє повітря, й так хочеться вибитись з-під її гніту, вийти з дому і скинути її з себе!

Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. Матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. І здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі. Якщо немає такого почуття, то принаймні треба розуміти таку просту річ: не доглядаючи, не удобрюючи поле, нічого сподіватися, що наступного року в тебе буде хліб на столі. 

Духовне значення природи в житті людини, на мою думку, почало втрачатися давно, коли людина стала більше приділяти уваги собі, своєму внутрішньому світу, а не своїм стосункам із зовнішнім світом. Колись дайбожичі, або язичники, не відділяли себе від природи, вони жили в ній і з нею. І характер поведінки, і навіть одяг були гармонійними з природою. Нині ж, чим більше викликів ми робимо, наприклад, у одязі, чим більше ми дотримуємося певної моди, а не гармонійного поєднання зручного й естетичного, тим більше ми відділяємося від природи. Природа не стає нам матір'ю, ким вона була для наших пращурів. А ми, як ті невиховані безбатченки, поводимося непристойно й ненависно. Терпіння природи не безмежне. Вона буде протестувати й посилатиме нам страшні попередження, наприклад Чорнобильська трагедія — це одне з таких попереджень. Та все ж таки я вірю в духовне відродження людини, адже вона приходить у цей світ безгрішним малям. Треба тільки частіше нагадувати людям, що вони — діти природи, її маленька частка.