СЕЛО ПОГОНЯ
Було це в давні часи. Напали якось на українське село татари. Загинули в бою всі чоловіки. Жінки з дітьми та літні люди кинулися в степ. Погналися вороги за ними.
Не одну й не дві години тривала погоня. Заморилися люди, почали падати під ноги татарським коням. Нападники прив’язували нещасних до сідел, щоб гнати в неволю.
Раптом назустріч вершникам кинулась дівчина. Зірвала вона з чорної коси блакитну стрічку й кинула коням під ноги. Враз зробилася зі стрічки ріка.
У дівчину полетіли гострі стріли, вп’ялися вони в дівоче тіло. Впала дівчина на зеленому березі річки.
Заїхали вершники у воду. Огорнула їх швидка течія, а мулисте дно затягло під воду. Жоден з них не виїхав на протилежний берег, і жоден не повернувся назад.
Тут люди свою рятівницю й поховали. Не повернулися вони до свого села, яке спалили татари. Оселилися над річкою, а нове село назвали Погонею.
Объяснение:
Все в ответе
Доберіть до дієслів прислівники запропонованих розрядів. Форму дієслів можна змінювати.
1. За (місця – звідусіль; міри і ступеня – тричі, вдруге) ⇒ запросив звідусіль; за тричі
2. Читати дії – пошепки; міри і ступеня – ледве; місця – учора, позавчора) ⇒ читати пошепки; ледве читає; читав позавчора
3. Вітати (часу – щодня, завжди; міри і ступеня – двічі, вдруге) ⇒ вітати щодня; привітала вдруге
4. Робити (мети – напоказ, на зло; причини – згарячу, ненароком, зопалу) ⇒ робити напоказ; зробив ненароком