Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Для того щоб жити в гармонії і злагоді з усім живим, у першу чергу потрібно осягнути для себе зміст золотого правила моралі: "Стався до всього так, як хочеш щоб ставилися до тебе".
Не можна не захоплюватись здатністю людини пізнавати та змінювати навколишній світ, але, нажаль, все частіше дії людини завдають шкоди навколишньому середовищу. Наприклад, людина висушуючи озеро, ніби нічого такого і не вчиняє, вона просто хоче звести на цьому місці будинок або посадити город, та чи замислюєється людина, що її вчинок може згубити значну частину рослин і тварин, що залежили від цієї водойми. І це непоодинокий випадок. Людина, захоплена своєю величчю і могутністю, прагне все більшого пізнання і влади над природою так, що просто сліпо переступає межу, на якій людина і все живе знаходяться в гармонії.
Отже, для спражньої гармонії потрібно думати не тільки про себе, а й про навколишній світ, берегти його і розуміти, відчувати межу небезпеки і ніколи не перетинати їїⒶ.
