За високою стрункою дзвіницею, що теж покривається вгору, десь у білому підхмар'ї зникають лебеді..Жаль було прощатися з острівцем, на якому провели кілька безтурботних днів. Хто малого не шанує, той великого не вартий. Очевидно, там було місце, де можна підкувати коней, поповнити запаси харчів і фуражу. Одне слово, треба ту хатину зробити такою, щоб можна було в їй за книжкою сидіти... Степ був напоєний такими звуками, ніби одночасно грали тисячі скрипок.На великому чорному баркасі, що, здавалося, повертав до берега, справді зірвали вітрила.
