Объяснение:
“Пісня пісень” — один із найпоетичніших в єврейській літературі. Твір написано прозою, але мова й образи уподібнюють його до прекрасної пісні. Це щира й відверта оповідь про таїну зародження першого кохання. Юний Шимек дивиться на світ крізь призму поетичних рядків біблійної “Пісні пісень”, що допомагають йому зрозуміти себе і свої почуття. До збірки також увійшли дитячі оповідання письменника, які вчать стійко переборювати найважчі випробування в житті та з оптимізмом дивитися у майбутнє.
У цю мить весь світ набуває в моїх очах зовсім іншого вигляду. Наш двір — замок. Наша хата — палац. Я — принц. Бузя — принцеса. Колоди, понакидані біля хати, — кедри й буки, що згадуються в “Пісні пісень”. Кішка, яка лежить коло дверей і гріється на сонці — одна з польових ланей, що згадуються в “Пісні пісень”. Горбок, що ген за синагогою, це гора Ліван, теж із “Пісні пісень”. Жінки й дівчата, які стоять на подвір’ях, миють посуд, готуються до пасхи, — дочки Єрусалима, про яких згадується в “Пісні пісень”. Все-все з “Пісні пісень”…
Тихий весняний ранок . Ліс прокидається від солодкого сну , кульбаба розкривається від , лише одного теплого промінчика сонця , проліски- вкривають лісові галявини блакитним килимом , ось нарешті настав час відступити від сну і білосніжному ландишу , прокинувшись він погланув на своїх квітучих друзів , які вже давно вмивалися росою та ніжилися на сонечку . Пізно прокинувся -подумав він і пішов прогулятися галявинами рідного лісу . - Доброго дня , пролісочки та ромашки ! Як спалося ?- озвався ландиш , до лісових жителів . - Здраствуй , не погано , ніч була тепла , зірки яскраві то все добре було . Дорогою він зустрічав не тільки квіточки , а й кущі шипшини , малини , величного дуба , тонку березу та стрімку річечку Майницю над якою красувалася плакуча іва - вона спустила свої пасма так низько , що вони майже доторкалися блакитної водиці , яка неслася стрімко донизу . Була в нього маленька мрія , дізнатися як з"явився перший білий ландиш на цій планеті ? Нажаль, ніхто з рослин не знав цього і він вирішив піти до тисячолітнього дуба на якому жила стара як цей світ,сова . Прийшовши на галявану всипану фіалковим цвітом , він нарешті побачив дуба і сову вічно сидячу на найпишнішій гілці , яка так старанно ховала її від сонячного світла . - Доброго дня , совушко - крикнув ландиш , -Доброго , дитя ! Що тебе занесло так далеко ? - Совушко , я б хотів поцікавитися у тебе , як з"явилася перша , така ж квітка як і я ? - О-о-о-о , синку , дай поміркую , можливо щось і згадаю . Пройшов деякий час і ландиш вирішив запитати у мудрої птахині . -Ну що пані сова , згадали ? - Так любий ! Зараз я росповім тобі , що бачила моя матуся . - сова почала свою розповідь . - Колись , дуже давно , ще коли навіть і мене в цьому лісі не було , а матуся бігала малесеньким пташеням , пробігала тут Білосніжка за якою, як ти знаєш , йшов мисливиць . Вона так швидко бігла , не оглядуючись , не зволікаючи , та так що втратила свое білісіньке намисто , яке подарував їй батько . Намисто розлетілося по всій галявині але дівчина не помітила цього , лише на слідуйчий день , коли вона вийшла зі своєї схованки , помітила відсутність її дорогого серцю подарунка . Білосніжка вирішила пройти стежкою , якою бігла до схованки . Вона йшла , дивилася по всім усюдам але намистин не знайшла та її око запримітило чудову галявину , усіпано білосніжними квітами , які пахнули батьковим коханням і від тоді дівчина кожного дня приходила на цю диво-галявину , милуватися ландишами , саме так вона вас і назвала ! Ось , дорогеньки історія про твою появу . Ландиш був зачараваний розповідью , подякував сові та помчав на свою гаплявину . Овитий любовью до свого роду , який з"явився з чарівних намистин , прекрасної дівчини !
