7. Укажіть речення, у якому є уточнююче означення:
A. Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку... (Б. Лепкий).

Б. Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже (Д. Павличко ).
B. Я наче не тебе люблю, а той широкий мир, увесь той світ, що там, поза тобою!
Г. Не дивися так привітно, яблуневоцвітно (П. Тичина).
8. Обставину не треба відокремлювати комами в реченні:
а) Так вони співали йдучи через дикі пустині.
б) Щоб досягнути успіху треба працювати не покладаючи рук.
в) Важко кидати землю не залишивши на ній доброго сліду.
г) Лист кленовий сяйнувши багряно-синіми прожилками упав на землю.
9. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.

1 відокремлений уточнюючий
член речення
2 відокремлений додаток
3 відокремлене означення
4 відокремлена обставина

А Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко
туману. (Б. Чіп)
Б Лев упав і довго, лежачи, стогнав. (Л. Глібов)
В Тут, під кронами білих розпашілих каштанів,
причаїлися наші, повні щастя, літа. (Д. Луценко)
Г Здається, вогнем чудесним сяють зорі з
дніпровських круч. (Д. Луценко)
Д Не маю іншого тепла, окрім отчого краю.
(В. Баранов)

9. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і
синтаксичною роллю, яку вони виконують.

1 уточнюючий підмет
2 уточнюючий присудок
3 уточнююча обставина
місця
4 уточнююче означення

А Пірат був звичайний пес, трудяга. (О. Довженко)
Б Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні
про що не питав. (В. Дрозд)
В І тут, в Америці, живу я Україною. (А. Кацнельсон)
Г Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна,
колос у колос. (М. Вовчок)
Д Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий. (В. Дрозд)

10. Виконайте синтаксичний розбір речень.
А Матір моя, Марія, читати мене навчила. (М. Нагнибіда)

Кожна людина сама будує своє життя. Хтось хоче стати лікарем, хтось бізнесменом, хтось вчителем, а хтось співаком. Але найважливіше у житті, щоб у кожного з нас була кохана людина. Бо без кохання не можливо творити, робити, жити. Щоб знайти хорошу роботу, спочатку потрібно навчатися у школі, потім у університетах. Тому щастя-це коли у тебе є хороша і улюблена праця і кохана людина.Такаож найважливіше, щоб у тебе були поруч рідні, які тебе можуть підтримати у важку хвилину. Ось у цьому полягає щастя людини.

Пошук людиною щастя в житті, прагнення героїв до самопізнання та самовдосконалення, боротьба тілесного та духовного начал, долання пристрастей, шукання Бога, інше. Окрім того картина світу будується за принципами антронокосмічного вчення Сковороди про “три світи та дві натури”: макрокосм, мікрокосм, світ біблійних символів, видиме та невидиме, пізнане та непізнане, тілесне та духовне. Через це й кажемо: - промовля герой прози Валерія Шевчука, - світ видимий, творений нами, і світ невидимий. Світ видимий, творений нами, - це міста, села, будівлі, речі, одежа, приладдя, й знаряддя, зброя й начиння – все нами зроблене, воно живе в часі часом довше люди6ни, але, як і вона, приречене на загин. Світ же невидимий - це наші вчинки, дії, думки, помисли, добродійність і лиходійність, які існують у вічному запереченні, змаганні й боротьбі, з чого й витворюється вода життя. чи інакше сік життя, енергія, в одній людині бере гору лихе, в іншій добре, але немає людини тільки лихої чи тільки доброї, тільки добрий – не живе, а тільки лихий – гине”. Тенстотворча стратегія, таким чином, є інваріантом, художнього перекладу” спадщини Т.Сковороди, електрополяцією вчення (ідей, мови, знаків) філософа у художній структури. Особливого значення в прозових творах Валерія Шевчука варто надання категорії ємності, пізнання людиною внутрішнього світу інших через співпереживання. Зважаючи на особливий інтерес письменника до минулого, його “оживлення” потребує фокусування уваги на житті реально-історичних, відомих сучасності, постатей. Там, у повісті “Біс плоті” головним героєм є ієромонах Климентівй Зіновієв, оповіданні “У череві апокаліптичного звіра” – Григорій Сковорода, фрагментарно згадується Іван Велишовський, Самійло Величко, Дмитро Туптало, тощо у інших. В усіх цих творах бачимо спробу автора проникнути в надра свідомості визначних мужів, долучитись до їхніх роздумів, страждань. Сюжет оповідання “ героїв апокаліптичного звіра” запозичений із листа Г.Сковороди до М.Ковалинського, в якому автор описує зустріч та розмову з ченцем, якого переслідує дивна хвороба, виникнення якої пояснював певними життєвими трагедіями: витрата дружини, дітей. З того часу він завжди шукав самотності, а юрба стала для нього нестерпна. Сковорода переконаний, що його мучить демон печалі, якого називає “бісом” меланхолії. В процесі розмови з ченцем Григорій Савич відчув, що “біс” переходить в нього, і резюмує: “Дуже важливе значення має, з ним щоденно спілкуєшся і його слухаєш. Поки ми їх слухаємо, ми цей дух в себе вбираємо” далі переповідає два сни, які приснилися йому наступної після зустрічі з ченцем ночі, останній з яких допоміг звільнитися від “біса”. Отже, вважає Сковорода, він побував “у череві морського звіра”, якого називає апокаліптичним. Ця історія у більш розлогій формі стає сюжетом Шевчукового оповідання. Відчутно, що автор прагне ідентифікувати час, простір, переживання героя до власних. Водночас, уже в листі Сковороди вловлюється проблематика, яка пізніше розгортатиметься в екзистенційному дискурсі, сисне предметом зосередження уваги оренноменології. Зокрема “взаємовплив та взаємозв’язок “я/інший”, агресія “іншого” щодо свободи “я” (передавання “біса”) ідея творення чи “будування” свого “я” через внутрішній вибір, захист власної свободи, охорона автентичності людського існування, виникнення внутрішнього роздвоєння, його осмислення та оцінка. Тому джерелами “езистенцимйної свідомості” Валерія Шевчука варто вважати не лише філософією ХХ століття (С.Крікегора, К.Ястерса, Ж.-П. Сартра, А. Камю), взаємозв’язки з якою простежує Любов Торлашинська у монографії “Художня галактика Валерія Шевчука”,а й осмислені її елементи, що присутні й Григорія Сковороди, якого можемо умовно назвати екзистенціалістом свого історичного часу.