Варіант ІІ
1,Для утворення нових слів можуть служити такі морфеми:
а) префікс, суфікс;
б) префікс, корінь, суфікс;
в) корінь, суфікс, закінчення;
г) корінь, префікс, закінчення.

2. Позначте рядок іменників з буквою щ:
а) Туре..ина, Вінни..ина;
б) Німе..ина, Хмельни..ина;
в) Оде..ина, Львів..ина;
г) Гали..ина, Чернігів..ина.

3. Позначте рядок слів із суфіксом -цьк-:
а) пари..ий, виклада..ий;
б) Оде..ий, че..ий;
в) тка..ий, молоде..ий;
г) кавка..ий, остро..ий.

4. Позначте рядок іменників із буквами -чч-, утворених від прикметників:
а) Туре..ина, Німе..ина;
б) Харків..ина, Київ..ина;
в) Вінни..ина, Гали..ина;
г) Херсон..ина, Орлов..ина.

5. Позначте рядок іменників, утворених за до суфікса -ств-:
а) садівни..о, товари..о;
б) агент..о, люд..о
в) стріле..о, неу..о;
г) студент..о, боягу..о.

6. Позначте рядок слів, утворених безсуфіксним а) сінокіс, перелісок, їзда;
б) юнь, блакить, спів;
в) вправа, розмова, юннат;
г) лісовий, пролісок, нежить.

7. У якому рядку правильно вказане слово, від якого утворилося наведене?
а) переписування – писати;
б) пароплав – плавати;
в) ніжно – ніжний;
г) прихований – схованка.

8. Позначте словосполучення, у якому вжиті слова, утворені шляхом переходу однієї частини мови в іншу:
а) цікава книга;
б) сумлінний черговий;
в) солодкий чай;
г) добре працювати.

9. Літеру е замість пропуску треба писати в слові:
а) кра..знавство;
б) смагляв..лиций;
в) житт..дайний;
г) вугл..видобуток.

10. Орфографічна помилка є в рядку:
а) солдатчина, Сіверщина;
б) гайдаматчина, Волощина;
в) рекрутчина, Миргородщина;
г) вояччина, Уманщина.

11. Разом треба писати кожне слово в рядку:
а) пів/апельсина, напів/м’який, пів/години;
б) пів/Болгарії, напів/притомний, пів/сотні;
в) пів/біди, пів/Америки, напів/землянка;
г) пів/коло, напів/сонний, пів/Туреччини.

12. Обидва слова треба писати через дефіс у рядку:
а) мерехтливо/блакитне, небо/край;
б) барвисто/пахучий, лісо/степ;
в) розлого/крислатий, яхт/клуб;
г) шовковисто/зелений, вербо/ліз.​

Одного разу Олена вирішила відвідати місцевий ресторан, і випадково зустріла свого колишнього однокласника з яким ще товаришувала у школі.

— Привіт, Петро! Як довго ми не бачились!

— Доброго дня, Олено. Дуже несподівано тебе тут зустріти.

— Ми так давно не зустрічались. Може приєднаєшься до мене? Поспілкуємося, зіставиш мені компанію.

—Звісно, я не проти. Цілих 10 років не бачилися!

— А куди ж ти пропав на такий довгий час?

— Я багато мандрував по різним країнам, намагався десь влаштуватися, аби підзаробити. Але, все-таки вирішив повернутися додому, бо тут наймиліше.

— В яких країнах побував?

— По всій Європі. Знаєш, це була моя справжня мрія ще з дитинства. Я дуже радий, що мені вдалося це втілити. А в тебе як з кар'єрою?

— У мене все чудово. Як я і хотіла, тепер власниця готелю у центрі міста. Звісно, цього було нелегко досягти, але в мене все вдалося.

— А сім'ю свою маєш?

— Так. П'ять років тому вийшла заміж за іноземця з Італії. І вже у нас є донечка, якій тиждень тому виповнилося чотири рочки. А в тебе як?

— У мене, теж, є сім'я. Три роки тому одружився, маю двійнят - хлопчик та дівчинка.

— Знаєш, стільки часу минуло. Як гадаєш, може організувати зустріч однокласників? Я так сумую за ними.

— Це чудова ідея. Я вважаю, що ми можемо все влаштувати.

— Може зустрінемось завтра, я знайду зв'язок з іншими, а далі все обговоримо.

— Добре. Я дуже радий, що тебе зустрів, чудового тобі дня!

— Я теж, і тобі. До зустрічі!

Світає. На вулицях сонного похмурого міста не видно ні душі.Холодну землю вкриває товстий шар срібно-сліпучого снігу. І здавалося, що то не сніг, а велика білосніжна ковдра, що огортає собою всю землю. Ще вчора опустілі, немов сиротини дерева сьогодні стали ошатно вбраними та пишними. Тепер на них з`явилися сяючі прикраси і їх уже не можна назвати бідними та самотніми. Дахи будинків, верхівки дерев, уся поверхня землі обсипана снігом, який здалеку здається коштовностями, діамантами та самоцвітами. І вся та неземна краса, немов змушує тебе поринути у казку до величного, наче вирізьбленого з дорогоцінного алмазу, палацу Снігової Королеви. Раптом з напів крижаного, таємничо-похмурого, закутаного у зимову казку чарів та невідомостей неба, як з глибокої сірої безодні, полетіло сліпуче, срібне конфеті. Маленькі сніжинки, немов створені рукою найталановитішого у світі майстра мініатюри,повільно та легко кружляли у вихорі зимового вальсу. Повертаючись з казки до реальності перед нашими очима те ж саме місто, тільки тепер на його вулицях шумно та гамірно, багато людей.

І все ж щасливий той хто перший побачив красу зимового ранку!