Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Вчинок людини
Кожен з нас за своє життя робить безліч різноманітних вчинків, як добрих, так і поганих. Хтось із нас більше схильний робити добрі, високоморальні вчинки, хтось – чинить зле. Але на світі так мало людей, вчинки яких можна було б назвати справжнім подвигом. Про один з таких вчинків я хотів би доповісти сьогодні.
Кілька років тому Україну зворушив подвиг маленької п’ятирічної дівчинки – Анастасії Овчар. Бітьки залишили її вдома саму з дворічною сестричкою, аж раптово через димохід у хаті загорівся диван. Дівчина могла б просто вибігти з хати, але вона цього не зробила. Спершу вона намагалася затушити полум’я іграшками, потім – своїми долоньками. В неї нічого не вийшло, і тоді вона розшукала в диму та полум’ї свою сестричку та винесла її з хати. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри, але лікарям вдалося врятувати маленьку героїню.
Мене глибоко вразив цей сміливий, мужній та люблячий вчинок маленької дівчинки. У неї дуже щира та дбайлива душа, адже вона не покинула у біді малу сестричку, ризикуючи своїм життям. Саме через цей вчинок вона може вважатися справжнім героєм!
