Частка – службова частина мови, яка
а) виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;
б) вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними;
в) надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.
Скласти (пригадати) й записати речення з часткою, частку підкреслити (напр.: Хоч як поквапишся, а все ж сонця ти не підженеш (Д.Білоус).
2. За значенням і вживанням частки поділяються на
а) сурядності і підрядності;
б) модальні, заперечні, формотворчі;
в) похідні і непохідні.
Зробити синтаксичний розбір речення.
Я жбурляв не слова, а бомби із опечених гнівом уст (В.Симоненко).
3. За до часток хай, нехай утворюються форми
а) дійсного дієслова;
б) умовного дієслова;
в) наказового дієслова.
Частку хай (нехай) увести в речення (напр.: Нехай серця не знають супокою (В.Симоненко).
4. Форма умовного дієслова утворюється за до частки
а) навіть;
б) хай;
в) би (б).
Утворити форму наказового від дієслів хотіти, знати, думати.
5.Звуконаслідувальні слова відносять
а) до іменників;
б) до прислівників;
в) до вигуків.
Будь-яке звуконаслідувальне слово увести в речення (напр.: Собаче “гав” на клапті тишу рве (Д.Білоус).
6.На письмі вигуки виділяються
а) тире;
б) комами або знаком оклику;
в) комами й тире одночасно.
Пригадати й записати народне прислів’я з вигуком; вигук підкреслити (напр.: Нуте, браття, або перемоги здобути, або дома не бути (Нар. творч.).​