1) Усі типи зв’язку (безсполучниковий, сурядний і підрядний) характерні складній синтаксичній конструкції: …

а) Більшість приматів живе на деревах; сильними гнучкими пальцями вони можуть тримати їжу та різноманітні предмети й маніпулювати ними.
б) Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що кожен розуміє, що надворі стоїть весна.
в) Кажуть, що кожна людина заслуговує на щастя, але не кожному судилося бути щасливим: вищі сили розпоряджаються нашими долями по-своєму.
г) Кохана, мила, люба, рідна, коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

2) До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції:

(правильні декілька варіантів)

а) Зростала певність, що все скінчиться добре,— і Соломія зазнає ще щасливого життя.
б) По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чорний колір.
в) Соломії було якось особливо весело і легко сьогодні на душі, так здорово дихалось морозним повітрям, усе погане, що було в житті, відсувалося назад, блідло.
г) Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.
д) Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

Відповідь :

1.Минає літо й осінь вже бреде;

Там мати лишилася самітня синів на фронт покликала війна;

Знаю що весна буде рання;

2.Світило сонце та випаровувала земля;

Щастя не кінь прямої дороги не визнає;

Біжить за вітром пшениця немов табун лисиць;

3. Зрадів ліс бо почався дощ;

Бринять бджолині крила гудуть вулики у виноградних лозах;

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини;

4.Мудрі люди порадили все читай підряд;

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе;

Зрубав дерево посади два.

Велика Вітчизняна війна ніколи не перестане хвилювати людей, терзая старі рани. Ми не хочемо війни, але ж її не хотіли й ті, хто загинув тоді, не думаючи про те, що не побачить більше ні сонця, ні дітей, ні свого будинку.

У нашій країні немає жодної родини, якої б не торкнулася війна. Моя сім'я не виняток. Мій прадід пройшов всю війну. Він воював за Батьківщину, за нас, за те, щоб всі ми жили в світі, за спокійну дорогу в школу, за моїх друзів і радість спілкування з близькими людьми. На жаль, мого прадіда давно немає в живих. У нашій родині рідко говорили про війну, напевно, дуже важкі були спогади про неї. Але я безмежно вдячна прадіду і всім захисникам нашої Батьківщини.

і їм за те, що вони не щадили свої життя, борючись з фашистами і жінкам, людям похилого віку та дітям, які стояли біля верстата і повторювали безсмертну фразу: «Все для фронту, все для Перемоги!». Дякуємо тим, хто, пройшовши через страшне випробування полоном, йшов звільняти захоплені міста і вам, що втрачаючи близьких, не здавалися, не опускали рук; за те, що в ваших очах горів, горить і горітиме вогонь, вогонь надії.

Ми, молоде покоління, повинні навчитися цінувати мирне життя, адже саме за неї билися на війні наші діди і прадіди. Вічний вогонь Перемоги не повинен згаснути в наших серцях!