Твір опис пам'ятки історії та культури рідної "кремінщини"

​

У мене вдома є дуже гарна і мила собака. Її звати ця собака приносить мені багато радощів і приємного відчуття. ( Ім‘я собаки) дуже швидко бігає і любить свого господаря.

Колір її шерсті коричневий. Очі також коричневі, що інколи я не можу знайти її лице між шерстю і лицем. Вона невеликого росту із маленькими і досить худими ніжками. У неї дуже довгий і гарний хвіст, яким вона дуже любить махати коли її щось подобається. ( Ім‘я собаки) любить зі мною гуляти в парку, особливо навесні коли всі дерева, кущі, квіти починають розквітати. Наша сім’я любить цю жваву і водночас милу собаку яка завжди приносить нам якісь неприємності.

Я дуже рада, що у мене з‘ явився друг який мені довподоби а головне ніколи мене не образить і не засмутить.

Вибач не ім‘ я собаки а кличка

Від добра ніхто не тікає.
Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.
За деякої страви ляжеш вздовж лави.
Їв би очима, та душа не приймає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Коли зорієш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було.
Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає.
Кому — як мара, йому – як зоря.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза – кобилі легше.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Без вірного друга – велика туга.
Без труда нема плода.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Велике дерево поволі росте.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вовка ноги годують.
Всякому овочу свій час.
В умілого й долото рибу ловить.
Година вранці варта двох увечері.
Двоє третього не чекають.
Де відвага, там і щастя.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дома й стіни помагають.
Заварив кашу, так і їж.
За все береться, та не все вдається.
З ким поведешся, того й наберешся.
Зробив наспіх, як насміх.
Київ не одразу збудовано.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Менше говори — більше почуєш.
На двох стільцях не всидиш.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не так сталося, як гадалося.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Одна бджола мало меду носить.
Перемелеться лихо – добро буде.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Чужа душа – темний ліс.
Щедрий на батьківські гроші.
Язик до Київа доведе.
Як дбаєш, так і маєш.