Ми плили на кораблі "Стратфорд", уже наставала ніч, деякі люди з команди вже йшли в свої каюти, як тут хтось закричав.
-Людина за бортом!Капітане, людина за бортом!
Всі вискочили на ніс корабля, і побачили, як з води пробує випливти один з команди.
-Акула! Крикнув капітан..
-Несіть інструменти,клюшки, все чим можнливо добряче пошуміти!
Через хвилин п'ять, всі зрозуміли , що ці крики і гучні удари каструлями нічим не до , наставала ніч, вода ставала холодніша..
-Поки акула не нападає, спустити шлюбки!
Через мить, мотузка,яка тримала шлюбки була розв'язана.
-До іть, до іть! Кричав бідолага..
Коли шлюбка була на достатній висоті,щоб була можливість на неї залізти, чоловік почав тягнути руки..
-Ура,ура!
-Він на шлюбці, піднімайте!
Всі почали тягнути мотузки, і через 5 хвилин, чоловік був на палубі.
-Д..дякую вам!
-Відведіть його в каюту, і зробіть чаю, сказав капітан,-ти добряче застудився.
На наступний день, вияснилось, що то була Малозуба акула, чоловікові стало легше, а інші, уже мабуть і забули про той випадок..
Надіюсь поміг)
1-В
2-Б
3-В
4-А
5-Б
6-Г
7-
1-В
2-Г
3-А
4-Б
8-
1-Г
2-А
3-В
4-Б
9-
Легше, більш легко, менш легко, найлегше, якнайлегше, щонайлегше, найбіл легко, найменш легко
Меньше, більш мало, менш мало, найменьше, якнайменьше, щонайменьше, найбільш мало, найменш мало
вгору, сам на сам,любо-дорого,раз у раз, навесні,пліч-о-пліч,самовільно ,
власноруч,де-небудь,наперекір,спершу,узимку,аніскільки,безвісти,по-моєму,на зразок,заодно,деколи,без кінця краю,що якнайбільше,у знаки,з дня на день,будь-коли
10-
Світ прекрасного. Мистецтво
Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...
Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками...
У вікно заглядає жоржина
І шепоче, що літо згаса...
Вже ліхтариком світить шипшина
У любистковий мій палісад.
Теплий смуток серпневої днини
У осіннє тече забуття.
Натяглась між кущами калини
Павучкова дорога життя...
Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.
Сила впливу творів мистецтва на людину дивовижна. Ми інколи навіть не замислюємось над тим, чому, прочитавши цікаву книгу, на все життя запам'ятовуємо її зміст, хоч такої мети перед собою не ставили. А старанно вивчаючи навчальний матеріал, даємо собі установку на запам'ятовування, але не завжди все пам'ятаємо.
Справа в тому, що твори мистецтва впливають на наші емоції, примушують нас хвилюватися, радіти, сумувати, Любити й ненавидіти... А все, що торкається нашої душі, не забувається, бо пам'ять серця-то найміцніша пам'ять.
Мистецтво очищає нашу душу, робить нас красивішими, добрішими, шляхетнішими, мудрішими...
Людина потребує краси, як квітка сонця, і цю красу дають їй природа і мистецтво — ці два вічні джерела духовного очищення і збагачення.
