Перебудуйте, де це можливо, сполучникові конструкції на безсполучникові. Поясніть, чому деякі речення не піддаються такій трансформації.

1. Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський).
2. Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Григорій Тютюнник). 3. Чи то вітер верхів’ями смерек гуляє, чи вовк самотній виє жалібним голосом (Є. Гуцало).
4. Вже день здається сивим і безсилим, і домліває в зарослях ріка (В.Симоненко). 5. Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу напуває (Г. Світлична).
6. Солов’ї засміялися десь, і душа моя арфою стала (Олександр Олесь).
7. То він спитав, чи хтось інший обізвався в хаті (Є. Гуцало). 8. Лелека тихенько пристав до зграї, але там його упізнали і осудили на вічну самотність (В. Земляк). 9. Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось із небагатих людей (М. Стельмах).

Ми протягом віків сперечаємося з теми добра і зла, так і не дійшовши спільного висновку, і здається, ці суперечки ніколи не закінчаться. Звісно, більшість ще з казочок у дитинстві привчається бути добрими і хорошими, проте життя не є справедливим, отож не треба дивуватися, якщо у світі трапляється щось погане. Боротьба людей як сторін світлих і темних сил не матиме кінця, бо її кінець означає занепад, бо кінець боротьби означає кінець прогресу та руху вперед. Бажаєш розвиватися - грай з сильнішим суперником. Ось так і співіснують у нашому світі сторонники доброти, милосердя, вірності й надії, напротивагу яким існують зло, безнадія, агресія і заздрість. Помилковим було б вважати, що всі люди діляться на "хороших" і "поганих", бо у кожному з нас є світла і темна сторона, але важливо те, яку ми обираємо.
Так живуть у вічній боротьбі прихильники двох життєвих шляхів. Кожен з цих людей має свої погляди, думки, які відстоює, усі вони правильні і помилкові одночасно. А існують люді сірі, байдужі. Які не обрали собі жодного з запропонованих життям шляхів. Якщо чорний - то зло, білий - добро, то сірий - щось середнє, і саме ця середина не є золотою. Ці люди збились із шляху й блукають, блукають у темряві, а як наткнеться на таке чиясь душа палка, гаряча, то відчує самий холод і байдужість. Це гірше, ніж зло, гірше, ніж будь-які його прояви. То як впізнати таку людину? Просто: дивитись у дзеркало душі - очі, і якщо це дзеркало пусте й не бачить нічого перед собою, крім темряви, то минайте, минайте його. Тяжко буде врятувати таку загублену душу, світло тисячі ліхтарів не вразить її. Вона сіра. Безкольорова. Сірий колір не личить у якості кольора душі. Одяг можна носити сірий, будеш собі неначе перепілочка гарний. Та чи має сенс зовнішня краса, коли очі твої холодні, мертві?

Обов'язково треба бути уважним на уроці, бо вчитель розказує те, що, можливо, буде на олімпіадах і контрольних, а ти весь урок ловив гав і навіть не думав, що це серйозно. По перше, це не поважне ставлення до вчителя, а по друге - краще вислухати весь урок, чим на контрольній ридати крокодилячими сльозами, але якщо ти вже отримав двійку, не здавайся! Ти ще можеш все виправити. Просто попроси вчителя, щоб він тобі все пояснив і попрацюй над слабим місцем. Ось чому треба уважно слухати вчителя на уроках.