Неозначени займенники вживають в речени?

Найдорожче місце в моєму житті
У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку. 
Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
Якщо  з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці  білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.

Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...

Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу

пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя

Це справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))