Особове дієслово ІІ особи однини є у реченні: *
Пропонує багато чого, але нічого не робить
Говорю собі забути і продовжувати йти
Ніколи не забувай про свій рідний край
Знову поспішаємо до їдальні після уроку

   Я дуже люблю різні фантастичні історії, пригоди. Мені також подобається малювати.
     Якби я мала чарівний пензлик, тоді теж могла б зробити те, що забажала.Я б частину намалювала собі, а решту – рідним та друзям. На першій картині була б вічність, бо так хочеться і через багато років пригорнутись до мами і тата. На другій – я б намалювала крила, щоб люди могли літати. Недарма кажуть: “Людина не літає , а крила має”. Третій малюнок був би про здоров’я. Бо, мабуть, ніхто не хоче, щоб його щось боліло. І малювала ще б багато інших картин, щоб ожили і були радістю для всіх.
     Думаю , що моє натхнення до малювання ніколи не зникне. І я ще довго і довго малюватиму.

Людського щастя, намагаючись зрозуміти, як же його досягти. Хтось переконаний, що можна одного дня стати і все життя залишатися щасливим, інші думають, що прагнення до щастя – це вічний процес без можливості остаточного досягнення щастя, але є й такі, хто міряє щастя моментами або випадками. У моєму житті вже траплялися щасливі моменти, які запам’яталися мені на все життя. Одним з найбільш яскравих таких випадків – мій перший похід в школу.

З самого раннього дитинства я завжди прагнув пізнавати все нове. Я рано почав читати, але далеко не завжди розумів, про що ж пишуть в товстих книгах з темними обгортками, тому в дитинстві я читав переважно книги для дітей. Також я задавав велику кількість питань своїм батькам. Далеко не завжди у них був вільний час і бажання задовольняти мою цікавість і потяг до знань. На щастя, тоді я вже усвідомлював, що незабаром піду в те місце, де знання можна буде отримувати щодня і повноцінно.