Установіть відповідність між видами односкладних речень і реченнями
1 означено-особове
2 неозначено-особове
3 узагальнено-особове
4 безособове
а. За одного вченого дають десять невчених
б. Мені невесело було на нашій славній Україні
в. Ясени, ясени бачу вас за селом край дороги
г. Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп'янками
д. Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться

Извиняюсь но на украинском не получилось. -

Эти животные обладают обтекаемой формой тела, что позволяет им без проблем перемещаться по водным просторам морей и океанов. Это достигается благодаря прекрасно развитой мускулатуре, устройству костей, а также наличию крыльев. Благодаря быстрой мощной работе крыльев, достигается такая хорошая скорость перемещения животных в толще воды. В отличие от летающих пернатых, у пингвинов явно выражена грудина с килем, а также достаточно развитая мускулатура. Кости плечевого пояса и предплечий соединены неподвижно, что позволяет оптимизировать работу крыльев, сделав ее более мощной. Мускулатура в области груди занимает почти треть всей мускулатуры тела.

В зависимости от вида, размеры и вес этих животных могут существенно отличаться. Взрослые императорские пингвины вырастают в длину почти до полутора метров, набирая вес не меньше 40 килограммов. У этих животных достаточно короткие бедренные кости, неподвижные коленные суставы, а также ноги, смещенные по направлению назад. Этим обуславливается их уникальная и необычная походка вразвалку.

Интересный факт! Строение костей пингвинов, независимо от их видовой принадлежности, имеют схожесть со строением костей таких морских обитателей, как тюлени и дельфины. Строение костей связано с отсутствием внутренних полостей, по сравнению с летающими пернатыми. В связи с тем, что кости значительно тяжелее, то пингвины с легкостью ныряют на значительную глубину.

В дополнение ко всему, пингвины имеют достаточно короткие ступни с плавательной перепонкой. Хвостовая часть этих животных несколько укороченная, поскольку функции рулей выполняют ноги. Повышенная плотность костной ткани пингвинов характеризует основные отличия от других видов пернатых.

Вічна проблема добра і зла 
     
     Відкиньте ж гіршу частку свого серця 
     І з кращою живіть — життям чистішим. 
     В. Шекспір 
     Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво. 
     Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки. 
     
     В обіймах з радістю журба. 
     Одна летить, друга спиня... 
     І йде між ними боротьба, 
     І дужчий хто — не знаю я. 
     (Олексанр Олесь) 
     
     Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере. 
     Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом. 
     У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його. 
     У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх. 
     Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.