vladvoroxov
25.06.2021 12:07

ТЬ ДАЮ 35. балов
ПОТРІБНО НАПИСАТЬ СВОЇМИ СМЛОВАМИ БЕЗ ОДНАКОВИХ РЕЧЕНЬ
твір КАЧАНІВСЬКА САДИБА
Перебуваючи на Чернігівщині, обов’язково завітайте до селища Качанівка Ічнянського району. Тут у середині XVIII - наприкінці XIX століття було створено розкішний палацово-парковий ансамбль, який вражає своєю архітектурною довершеністю. Садиба розвивалася протягом 150 років. Неодноразово перебудовувався, змінювався устрій.
Качанівський ансамбль розташований на двох рівнях. На верхньому плато знаходяться палац із вежею, альтанка*, Георгіївська церква, пам’ятник Тарасові Шевченку. Нижній рівень - це ландшафтний парк із 12 ставками, павільйоном, скульптурами, містками, амфітеатром.
Центральним елементом садиби є палац. Ця споруда дійшла до нас у стилістичних формах класицизму. На головному фасаді палацу під прямим кутом до корпусу прилягають два одноповерхові флігелі. Фасад підкреслено глибокою лоджією на два поверхи й увінчано півсферичною декоративною банею на високому підбаннику. По боках є скульптури, а в центрі - барельєфна композиція.
Відвідувачів палацу вражають і малі архітектурні форми. У нагірній частині парку на пагорбі над ставом височіє альтанка Михайла Глинки, поблизу якої розкинули своє гілля старезні дерева. Цікавими є скульптури сплячих левів обабіч головного входу та два кам’яних містки, перекинуті через яри. Уславили качанівську садибу представники роду Тарновських. Вони не лише давали гроші на видання книжок та інші культурні починання, а й виступали організаторами літературного, мистецького, музичного життя. Гостями Тарновських у палаці були письменники Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Микола Гоголь, композитори Михайло Глинка, Семен Гулак-Артемовський, художники Ілля Рєпін, Михайло Врубель і багато інших діячів. Василь Васильович Тарновський був визначним колекціонером українських старожитностей. На базі його колекції, яка зберігалася в палаці, створено Чернігівський історичний музей та музей Тараса Шевченка в Києві. З Тарновськими товаришував Шевченко. Початок їхньої дружби припадає на серпень 1845 року, коли український поет, подорожуючи Київською губернією за дорученням Київської археографічної комісії, заїхав у Потоки, маєток Тарновських, і залишився тут гостювати. У Потоках Шевченко багато писав, малював і нерідко дарував свої витвори мешканцям. Згодом, коли Шевченка арештували, Тарновським удалося зберегти його малюнки, рукописи та папери.
Про садибу в Качанівці можна розповідати ще дуже багато, але краще самому поїхати туди, посидіти під кронами дерев, поспілкуватися з працівниками музею. Від подорожі у вас залишаться тільки приємні враження, адже цю пам’ятку визнано найкращим зразком палацової садибної архітектури кінця ХУІІІ - ХІХ століття (За В. Вечерським).

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
polinna2006p06aeo
09.01.2022 00:45
Сам їде, сам і підганяє.Сама себе раба б'є, коли не чисто жне.Сам з горобця, а серце з кішку.Сам осів, а попони оксамитова.Сам п'є, а людей за пияцтво б'є.Сам заварив кашу, сам і розсьорбуй «На Афіну покладайся, а сам роботи не цурається» - давньогрецька прислів'я. Гаразд, коли все сам вмієш; негаразд, коли все сам робиш. Правду Схоронитися, та сам з ями не вилізеш. Боже щось та й сам мужик не лежи. Сам Господь не спонукає, хоча багатьма картає. «Поки сам не станеш батьком, не дізнаєшся, що таке батько» (уйгурська.). «Виховай старшого, а молодший сам навчиться» (араб.) «Той, у кого немає дітей, повинен робити все сам» (кирунді і Руанда) «Три сини, а сам в силі» (рус.) На одного сподівайся, а сам не зівай. Не рий ворогові яму, сам в неї потрапиш. Не рий іншому яму, сам впадеш. Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш. Не смійся горох над бобами, сам будеш під ногами. Тому, хто відмовить, сам дай - нехай посоромиться. Сам в своїй справі ніхто не суддя. Сам впав - сам і видряпується, не варто спиратися на други
0,0(0 оценок)
Ответ:
minimym22
07.06.2023 14:55

Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.

Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.

Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.

Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.

Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…

Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота