Трава вистрілює зеленими листками,
Всміхаються бруньки рожеві бузини,
З-за хмари сонечко несміло виглядає
Й цілує квітів перших пелюстки.
Весна приходить, як завжди раптово,
Підвладні чарам будь-які літа,
А від туману жовтого кизилу
Бентежний подив й камінь відчува...
Чому ж мене проникно не тривожить
Вже крик у небі сірих журавлів
І шурхіт крил качиних в перельоті?
Невже цвіт юності назавжди облетів?
Чом хмари чорні повняться громами,
І обрій тьмяно мріє вдалині?
Невже це осені холодної обійми
Прилинули до мене навесні?
А повів ніжний холодом проймає,
А птаха посвист, наче неживий.
Чому вже струни серця не торкає
Цей клич природи чистий, молодий?
Згасає думка в світлому осонні,
Всесильна слабість тіло огорта.
Невже чиясь невиразна уява
І цю весну у мене відбира?...
