SHILW
14.02.2023 00:25

.Визначити рядок іменників, у яких не допущено помилок у написанні суфіксів. *

Опалиння, морозево, вершечок, мілена.
Далечинь, кошення, коріня, прядево.
Сяєво, повернення, паливо, словечко.
Кошек, стрічка, картоплиня, маїво.
2. Визначити рядок, у якому з великої літери пишеться кожне слово власної назви *

(А,а)дмірал (Ф,ф)лоту (У,у)країни, (3,з)ахідна (Є,є)вропа.
(Д,д)алекий (С,с)хід, (Х,х)олодний (Я,я)р (заповідник).
(X,х)отинський (3,з)амок, (Ш,ш)вейцарська (Н,н)ародна (П,п)артія.
(Б,б)разильське (П,п)лоскогір'я, (Д,д)анило (Г,г)алицький.
3.Визначити рядок, у якому зазначено лише незмінювані іменники іншомовного походження *

Какаду, торнадо, жалюзі, цеце.
Кутюр'є, фламінго, довідник, абрикос.
Рефері, зебу, салямі, програма.
Коала, сулугуні, місто, тюль.
4.Укажіть ряд, у якому кожний прикметник має форму найвищого ступеня порівняння: *

Найбільш досконалий вид, найменш цікавий фільм, більш приємний аромат
найшвидший поїзд, найбільш глибока западина, найбільш вдалий експеримент
найгарячіше джерело, надзвичайно цікав найновіша інформація;
найпрозоріший кришталь, якнайчистіший посуд, винятково здібний хлопчик;
5.Укажіть ряд прикметників, які пишуться через дефіс: *

військово/зобов'язаний, геолого/розвідувальний, жовто/гарячий.
(сліпучо)білий, (машино)будівний, (вічно)зелений.
(синьо)зелений, (дерево)обробний, (тридцяти)градусний;
(іспано)французький, (яскраво)червоний; (техніко)економічний;
6.Укажіть ряди слів, у яких пишеться -нн- у всіх словах(2 правильні відповіді): *

бало..ий, парад..ий, бензи..ий, чека..ий;
доверше..ий, витонче..ий, пі..ий, нарече..ий.
безгомі..ий, неодмі..ий, безбереж..ий, бездога..ий;
незліче..ий, відмі..ий, карава..ий, магази..ий;
касет..ий, люмінісцент..ий, моното..ий, безіме..ий;
безці..ий, невпізнаА.ий, нездолА..ий, незамі..ий;
7.Усі займенникові форми написано правильно в рядку: *

якесь, ніякий, дехто, казна-як
ніскільки, бознаде, хто-небудь;
ні про що, бозна якого, хтозна-кого, у декого
хтось, аби-якась, ні до чого, дещо
8.Визначити рядок кількісних числівників, у яких при відмінюванні змінюються перша і друга частини. *

Сімсот, триста, двадцять.
Двісті, п'ятдесят, вісімдесят.
Вісімсот, п'ятсот, дев'ятсот.
Чотириста, сімдесят, шістсот
9.У якому рядку іменники неправильно поєднано з числівниками? *

П’ять рідних братів, трьома комп’ютерма, три тижня.
П’ятеро орлів, вісім десятих відсотка, двоє дітей.
Одна друга метра, один з половиною рік, двадцять перше лютого.
Два тижні, чотирма країнами, з одинадцятьма учасниками.
10.У якому рядку всі дієслова недоконаного виду? *

тішила, вчитиме, цікавиться, хотіла;
зрозумів, сміється, любив, знає;
читатимеш, заспіваю, кличу, сумують
біжить, пробачила, будують, вивчити.
11.У якому рядку допущено помилку в правописі особових закінчень дієслів? *

відвідаєш, покличуть,читатимеш, борються
говориш, купаєшся, свистиш, колються;
клеють, бажаєш, хочеш, гудуть;
відкриєш, хилишся, збіжать, стежиш
12.У якому рядку всі дієслова неперехідні? *

врятуватися від повені, ходити лісом, знесилитися від вітру;
принести корму, насипати борщу, не написати листа;
читати книгу, щиро сміятися, випити молока.
вітати ювіляра, купатися в морі, іти лугом;

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Ответ:
Анна157211цаа
21.02.2023 08:23
Хтось з французьких класиків сказав, що праця — це задоволення. Брюсов називає її радістю. Марксисти стверджують, що саме праця створила людину. "Трудовые будни — праздники для нас", — співалося в одній радянській пісні. За всіх часів трудівник був шанованим членом суспільства, а ледаря, ледацюгу воно гудило. Релігія стверджує догму про працю "у поті чола свого". Але ніхто привселюдно не говорив, що людина трудиться заради грошей, заради свого матеріального благополуччя. Розуміли це, я вважаю, усі, але вголос якось не прийнято було про це говорити, вважалося ледве не соромітним. Це, мені здається, помилковий сором. 

Звичайно, людина не повинна все життя працювати тільки заради грошей. Але от на Заході (а тепер часто й у нас) студент у вільний від занять час виконує роботу, до якої не лежить душа, щоб оплачувати своє навчання. Так, він працює заради грошей. Але ж і заради того, щоб у майбутньому працювати там, куди його покликало серце. Праця в тій області, до якої є схильності й інтерес, праця за велінням серця і розуму розкриє в людині всі її здібності, таланти, а може, і геніальність. Оцінка такої праці — не менш важлива обставина, ніж визнання її суспільної значимості, користі. І не слід приховувати від себе і навколишніх, що ти хочеш одержувати за свою працю більше грошей. Кожна праця повинна бути оплачена відповідно, інакше людина втрачає стимул до неї. Як здорово, коли робота — це не тільки б добування засобів для існування. Улюблена робота — це так багато для людини! Улюблена — але не безкоштовна. 

Гідна оплата праці дає людині можливість не думати постійно про хліб насущний, а зосередитися на підвищенні своєї кваліфікації, на вивченні досвіду колег, зрештою — на підвищенні свого інтелектуального рівня. Це вже справжня творчість у праці. Заради такого задоволення, щастя, радості варто працювати до сьомого поту. 

Коли ми чуємо, що країну захлеснуло хабарництво, ми дружно обурюємося. Брати хабарі, як і давати їх, — це аморально, негідно. Але я нещодавно почув, що в лікаря-реаніматора дитячого відділення при пологовому будинку оклад 225 гривень. І не в початківця, а в того, що має за плечима десять років роботи. Від нього, його праці залежить найголовніше — життя немовляти. Я не буду засуджувати цього лікаря, якщо він не відмовиться від добровільної платні за працю від нескінченно вдячних батьків. За вимагання грошей у подібних і інших ситуаціях людський суд суворий. Та й не тільки людський. 

І все-таки: заради чого працює людина? Заради того, щоб утримувати себе, свою родину, протриматися, так би мовити, "на плаву", або заради того, щоб реалізувати свої здібності, свої таланти, свої амбіції, навіть своє честолюбство? Я вважаю, що поштовхом, можливо, і є перше, але будь-яка людина все-таки мріє чогось досягти в цьому житті, розкрити свої здібності, показати, що вона не гірша за інших, що вона чогось варта.     
0,0(0 оценок)
Ответ:
Ритааааааа
08.04.2023 10:37
Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота