"моя вулиця"
моя вулиця,повна багатьох доріг і стежок які ведуть у ліс і степ.
сьогодні я іду зі своїм другом (юрою) до лісу по гілки на багаття для пікніку. ця доріжка,якою я з друзями ходив у ліс, мені так знайома , і багсто спогадів є разом із нею. і якраз вона іде між двома
будинками і піднімаєтьс вздовж підніжя на гірку , на якій ми і будем проводити пікнік.
і тут неочікувано він у мене запитує: – а потрібно усі гілочки збирати , чи ні ? – я усміхнувся йому у відповідь, і він мене зрозумів.
після пікніку ближче до вечора ми зібрали все своє сміття, і
пішли додому. ми живемо на одній вулиці ,тому по дорозі додому ми говорили про різні загадкові і не зрозумілі іншим теми. вже сонце зайшло,і ми з (юрком) розійшдлися ,тому що иій дім дальше від його. йдучи я замітив як гарно світять зорі на небі на моїй вулиці. і тільки сьогодні я усвідомив яка
красива доріжка на моїй вулиці
; )
Відповідь:
Пояснення:Чи зможуть з часом селфі замінити родинні фото? Можливо, навіть, дуже скоро. Час йде, мода змінюється увесь час. Коли тільки було створено фотоапарат, в середині ХІХ століття, фото були розкішшю та рідкістю, а картини – “традиційним” зображенням сім’ї. Потім фотоапарат став звичним предметом у родині. Створювали фотоальбоми, в яких було багато різних фото кожного з її членів. Це було сучасно та модно. Як і зараз. Але мистецтво фотографії не стяло на місці та постійно рухалося вперед. Нині більшість фото зберігається на комп’ютерах та телефонах, а роздруковані фото в фотоальбомах вже стають рідкістю. В цьому і проблема. Цифрові фотографії не матеріальні, вони не мають тієї душі, яка зберігається в старих знімках, потертих від частого носіння в задніх кишенях. Якщо ти “загубиш” фотографію на своєму пристрої, ти можеш почати турбуватися, але завжди б її повернути. Через це ти перестаєш цінувати фото як щось єдине і щось дорогоцінне
Якщо людину змалку будуть привчати до сімейного виховання, то селфі не зможуть повністю замінити родинні фото. Адже селфі – це, для початку, фото самого себе. Ти робиш фото, в кадрі якого, згідно правилу, знаходиться лише твоє обличчя, і це, можливо, навіть розвиває самозакоханість, що не є найкращим виходом для майбутнього людини взагалі. Яка мова може йти про знімки сім’ї, коли, припустимо, підліток бажає робити лише фото свого гарненького личка.
В більшості випадків селфі не роблять просто так. Для них спеціально фарбуються, вбираються і намагаються показати себе якомога привабливішим, часом навіть роблять з себе зовсім іншу людину, вбиваючи в собі всю унікальність особистості. Випадкові і спонтанні фото, які переважали в минулому, розкривали людей такими, якими вони були і є. На них людина жива, невдавана.
