Утворіть форму прикметника від поданих слів.

Пісок, турок, Париж, узбек, Волга, казах, козак, баск, товариш, чех, ткач, Овруч, Рига, кравець, Калуга, Іртиш, Гадяч, купець, азіат, Волноваха, Воронеж, Ладога, Цюрих, словак, Одеса, волох, Буг, Збараж, Гаага, Умань, кріпак, солдат, Запоріжжя, таджик, Дрогобич, тюрк, парубок, Лейпциг, пророк, люди, вояка, гайдамака, Кривий Ріг, шах.

2. Мати, розчарована поведінкою сина, довго не могла заснути. 

 Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами.


Іменники, що мають форму однини і множини: тінь, олівець, піч, дощ,  палка, лекція, поїзд, м'яч, школа, інститут, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, темп, сир, коло, писар.

Іменники, що мають тільки форму множини: ворота, окуляри, шахи.

Іменники, що мають тільки форму однини: вода, гордість, телеграф, любов, розвиток, сметана, папір, гіпюр, полум'я.

Іменники з конкретним значенням: тінь, олівець, вода, ворота, піч, дощ, палка, лекція, телеграф, поїзд, м'яч, школа, інститут, окуляри, шахи, канікули, сметана, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, сир, папір, коло, писар, гіпюр, полум'я.

Іменники з абстрактним значенням: гордість, любов, розвиток, темп.

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? 

З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?

Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.

Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.

Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила