у якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. і, звичайно ж, у кожного з нас на батьківщині є улюблений куточок природи. це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. для мене це ліс з невеликою річечкою. чому це місце так притягує? згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. це мій улюблений затишний куточок.
добре тут побувати і влітку. ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. а як прекрасно тут виглядає горобина! з весни до осені вона ошатна. кожен день ягоди на ній стають все яскравішими. а потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. на веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?
біля горобини здригається своїм листям осика. всі ми знаємо, що вона постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. дивовижне дерево! здається, що через його рух ліс просто оживає.
звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти й інші чудові місця, але саме ця галявинка запам'яталася мені найбільше. кожен раз я буваю там з великим задоволенням. дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.
