Дорогий Андрію(або якесь інше ім'я)! Нарешті є можливість поспілкуватись. Так багато запитань і у мене, і у тебе.. Що ж, моя сім'я і надалі проживає у Вінниці, тато займається бізнесом, а мама працює у нього секретаркою . Я уже в 9( чи якому там) класі, оцінки майже відмінні, лише з математикою трішки не вдалось. Зацікавився(лась) гітарою, смаки у музиці не змінились. Можливо піду у коледж, та це тільки вирішується. Хочу вчитись на юриста(допустім). Життя йде до кращого, але з'являються більш дорослі проблеми, які, сподіваюсь, з часом вирішаться. А так у цілому нічого й не змінилось. А ти сам(сама) як?Як навчання?Як батьки, сестра/брат(може відсутні)?Чи знайшов(шла) нових друзів? Які плани? Буду чекати відповіді. Передавай усім вітання. З любов'ю Катя!
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
