501
1. Спишіть, розкриваючи дужки та ставлячи на місці крапок, де це потріб-
но, знак м'якшення. Позначте закінчення в дієсловах теперішнього часу.
1. Насмішки боїт..ся навіть той, хто нічого (не) боїт..ся (Нар.
творчість). 2. Рідне море плещет..ся ласкаво, берегам нашіптує
мотив (І. Гончаренко). 3. Як десь болить, торкаєш..ся кожну
мить (Нар. творчість). 4. І навіть сонце, як достиглий плід,
здаєт..ся (не)порушним... (М. Рильський). 5. Сном (не) доробиш..
ся (Нар. творчість). 6. Розум завжди до чогось берет..ся, а коли
він (не) матиме доброго, тоді звертатимет..ся до поганого (Г. Ско-
ворода). 7. Як великого (не) бачив, то з малого дивуєш..ся.
II. Складіть і запишіть два речення з дієсловами у формі теперішнього часу. Діє-
слова підкресліть відповідно до їхньої синтаксичної ролі.​

Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти. Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки. Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть: - Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.- Це ми, зайчики - побігайчики!- Чого вам треба? - Запитав Сергій.- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.Ось було б так, як би звірі могли говорити!

Була собі маленька сіренька мишка. Вона жила в хаті, у нірці під ліжком. Боялася людей. Коли нікого не було, мишка вибігала на подвір'я, потім у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого.

Мишка ж говорила, що її господар багатий. Його всі бояться. Він убив двох здорових кабанів. М'ясо закоптив і продає, а гроші складає в скриню під ліжко. Вночі приїжджають люди, забирають продукти, а хазяїнові гроші дають. Він радіє і каже жінці, що війна до м розбагатіти.

Якось мишка почула в хаті чужий голос і побачила заплакану жінку з міста. Вона просила молока для хворої дитини, гроші обіцяла принести пізніше. Господиня відмовила, сказавши, що в самих нема чого пити.Мишка як почула це, соромно зробилося їй за хазяйку. Добре, що діти сплять, а то б ще навчилися брехати, як люди. Чому так у світі, що одні з голоду гинуть, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіший за життя?

І вирішила мишка знищити ті кляті папірці. Працювала кілька діб. А тут господар сказав, що ніхто не сміє дармувати, навіть гроші. І треба купити свинок, підгодувати, продати й мати грошей, як у банку, бо коли ще наступна війна буде.

І поліз по гроші — а там усе погризене. Став лаятися, кричати на ту, що не захотіла тримати кота, ложки молока ла, і кидатися на неї з кулаками.А мишка моргнула дітям — і в поле. Краще там, ніж у такій хаті.