Виконайте такі завдання.
І. Пунктуаційний практикум. Запишіть текст, розставляючи потрібні розділові знаки. Знайдіть відокремлені обставини. Підкресліть іх.
.. Давно-давно колись в одному з наших наддніпрянських сіл жила дівчина на ім’я Марійка.

2. Багато хлопців сохли за нею намагаючись привернути її увагу.

3. Якось пішла Марійка до Дніпра сіла в батьків човен та й попливла на Хортицю.

4. Перепливла зійшла на берег острова й почала рвати квіти на вінок.

5. Аж раптом відчула, що на неї дивиться молодий рибалка.

6. Зустрілися молодята очима – і навіки полюбилися.

7. Марійка стояла випустивши квіти з рук і чекала.

8. Може хоч слово скаже чарівний незнайомець …

9. Але він мовчав.

10. А по якійсь хвилині підійшов до неї нагнувся підняв упущені квіти й усміхаючись віддав їх дівчині.

11. І ніжно-ніжно подивися на неї знову промовчавши.

12. Отак вони того разу й розійшлися не сказавши одне одному жодного слова.

13. Аж згодом Марійка пливучи на Хортицю до свого милого задумалася засумувала й не помітила, що бистрина несе її човна на скелі, між якими вирувала й пінилася вода …
ІІ.Запишіть речення. Виділіть відокремлені обставини. Поясніть вживання коми в реченнях з однорідними членами й відокремленими обставинами.

1. Майстер зрізав очеретини вирівнював і ладнав їх не відчуваючи ні втоми ні вогкості ні палких укусів комарів.

2. З дитинства всупереч схоластичній науці дяків Тарас прилучаючись до всього народного всотуючи в кожну жилку дух героїчності, незборності й високої поетичності своїх мужніх і талановитих пращурів осмислено дозбирував дорогоцінні зерна національної духовності.

3. Тужливо подивившись у небо лелека від криниці повертається назад у бічну вулицю.

4. Хіба ж я міг піти не пообідавши?

5. Стомившись від напливу вражень Шептало спинився нашорошив вуха і сторожко скосив очі.

6. Відчинивши навстіж вікна і двері на ганок я впивав у себе на повні груди чисте тепле вогкувате м’яке повітря морське.

7. Дівчина маючи на своїй голові вінок володіє чарами.

8. Пригнувшись під розбуялим кущистим бузком я ступив на стежку.

9. Перед нами відкрилося село розкинувшись серед хлібів.

10. І довго так стояв малий Мирон то схиляючись то повертаючись над бродом але лізти у воду все якось не смів.

11. Татари вбивають і палять залишаючи за собою пустош.

Школьные Знания.com

Задай вопрос из школьного предмета
5 - 9 классыУкраїнська мова 5+3 б

Твір на тему осінні турботи
Реклама

Следить Отметить нарушение Ніка2015 10.11.2014
ответы и объяснения

ЛУЧШИЙ ОТВЕТ!
lollipopm
Lollipopm Новичок
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

Назви чітко окреслених предметів і понять:
назви істот,
охоплювані зором речі,
частин тіла
днів тижня та місяців
назви населених пунктів
різних мір
наукові терміни (атом, суфікс).

Назви нечітко окреслених предметів і понять
не мають певних меж
назви великих споруд
територій
збірні назви
назви речовин
явищ
дій
станів
абстрактних понять

Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини -а (-я) -у (-ю) Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу. Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. Назви територій мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю. Виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман) — Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду. У назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. У назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна).
Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках Від-мінки Закінчення іменників II відміни чоловічого роду Н. — Р. Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників).
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів. Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян.
Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). Д. У давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), Яків — Якову, Київ — Києву, Глібов — Глібову. Зн. — Ор. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниковим, але селом Черни́ковом; поетом Пушкіним, але містом Пушкіном. Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — Дарвіном, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом. М. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку. Закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню).