Прислівник. Службові частини мови

Обрати правильне твердження

Прислівник - змінна частина мови
Вигук належить до службових частин мови
Слова хай, нехай - формотворчі частки
Усього в українській мові 11 частин мови
Усі слова пишуться з частками через дефіс у рядку

що/небудь, деякий
хтозна/який, стій/но
аби/де, де/що
ні/який, ні/що
Протиставний сполучник вжито в реченні

Вечеря коротка, зате ніч довга.
Сонце низенько, і вечір близенько.
Пам'ятаю день, коли ми зустрілися.
Вірю, що все ще буде.
Разом треба писати кожен прийменник у рядку

з/посеред, по/між
із/за, з/поміж
за/для, по/серед
за/ради, з/під
Установити відповідність між словом та частиною мови, до якої воно належить

частка сполучник прислівник прийменник вигук
По-турецьки
Агов
Однак
З-поміж
По-турецьки
Агов
Однак
З-поміж
Вигуки "нумо, киш, геть" виражають...

мовний етикет
емоції
спонукання до дії
звуки природи
Обрати рядок, у якому всі прислівники написано правильно

поперше, покиївськи
втретє, по-нашому
вцілому, хтознаяк
будьде, як небудь
Прізвище, ім'я *
Усі слова рядка пишуться з не разом

не/думати, не/знати
не/навидіти, не/сказанно
не/встигнути, не/сказано
не/зроблено, не/чекати
За значенням сполучники поділяються на:

сурядні й підрядні
службові й самостійні
похідні й непохідн й складні

Почалася ця історія близько року тому , в школі.Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилисясвоїми враженнями про літо , хто куди їздив.У 10 класі , я помітила новенького хлопчика ,особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз ядивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. вінвисокий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такийкрутий . Але він мене чим , то зачепив .
Мене попросили перенести з бібліотеки книги ,стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цієюстопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачитимогла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, ітак вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламалайому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. аледуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу япішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельнимпоглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так щоб я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , іпішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не булотого погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть ,чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося .Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Язнову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз .Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купуватидодаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його ,він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго небуло , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багаторозмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися.І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже влікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдариласярукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і ставпитати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не булосправа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в йогоочі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я невтрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклавсвій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася віднього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йомусподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляєтьсявін дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися.Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася.
Ось така моя історія , напевно , звичайна , але менідуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.

Почалася ця історія близько року тому , в школі.
Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилися
своїми враженнями про літо , хто куди їздив.
У 10 класі , я помітила новенького хлопчика ,
особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз я
дивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. він
високий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такий
крутий . Але він мене чим , то зачепив .

Мене попросили перенести з бібліотеки книги ,
стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цією
стопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачити
могла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, і
так вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламала
йому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. але
дуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу я
пішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельним
поглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так що
б я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , і
пішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не було
того погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть ,
чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося .
Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Я
знову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз .
Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купувати
додаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його ,
він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго не
було , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багато
розмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися.
І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже в
лікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдарилася
рукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і став
питати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не було
справа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в його
очі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я не
втрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклав
свій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася від
нього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йому
сподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляється
він дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися.
Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася.

Ось така моя історія , напевно , звичайна , але мені
дуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але
ми справляємося з цим.