1)Зніміть риски, запишіть правильно (разом, окремо, через дефіс): аби/що, що/небудь, хто/небудь, казна/який ( )
2)Поставте розділові знаки (спишіть, пригадуючи узагальнюючі слова), зробіть синтаксичний розбір: Усе поволі зникає море скелі земля. ( )
3)Загальновживаними є всі слова в рядку:
а).монітор, рампа, програма,
б).дифузія, атом, ластівка,
в).сестра, школа, береза. ( )

правди та згоди, / Я тоді вічним сном буду спати…”) і глибинній евфонічній мелодійності, як-от: “Був ясний день, веселий, провесняний, / До нас у хату крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків, Що бігли вниз по вулиці нагірній…” (“Мати-невільниця”); “Що ж тільки той ненависті не знає, / Хто цілий вік нікого не любив!” (“Товаришці на спомин”); “Мене любов ненависті навчила…” (“Грішниця”); “Безжалісна музо! Куди ти мене завела? / Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? / Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? / Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зі мною?” (“AVE REGINA!”); “Щоб не плакать, я сміялась…”; “Хто моря переплив і спалив кора

Україна схожа на волошкове поле. Вона здається мені ніжною і тендітною, але водночас  і дуже сильною. Серця справжніх патріотів  хвилювали  жовто- блакитні  прапори героїчного  Майдану. І все-таки сила народу в його єдності, згуртованості та відданості своїй Батьківщині.              
Ні в кого вже немає сумнівів, хто вони- « Небесна Сотня». Яка справді «душу й тіло положила за нашу свободу». Це ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням.                
І нехай буде за що казати «Слава Нації!».                  
 І нехай не буде кому вслід кричати «Смерть ворогам!»