У чому полягає шляхетність людини?
Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?
Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях. Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.
Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.
Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.
Объяснение:
Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.
Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.
— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?
— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.
Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.
Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.
Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.
А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!
