Настала осінь. На деревах пожовкли листочки. Скоро вони почнуть падати на землю.
Вчора ми гуляли з мамою осіннім парком. Там сонячно та тихо. Птахи вже не співають. Вони готуються відлітати у теплі краї.
Варіант 2
Першого осіннього дня ми пішли до школи. Стоять погожі днини. Кожен день я повертаюся зі школи та радію осінньому сонечку.
Скоро підуть осінні дощі. Стане холодно. Зараз на деревах листя золотавого кольору. Але скоро вонаj пожухне та опаде.
Варіант 3
Золота осінь розфарбувала в різні кольори дерева та кущі. Це жовтий, червоний, бордовий. І зелений колір теж залишився з літа. Я люблю гуляти в сонячні осінні дні.
Вранці вже холодно. Увечері теж можна змерзнути без теплої куртки. Дні стають коротшими.
Варіант 4
Подув осінній вітер. Пішли холодні дощі. Тепер сонечко надовго ховається від нас за хмарами. А коли виходить , то гріє слабенько.
Вечір настає все швидше. Я помічаю це кожного дня. Довгі осінні вечори я проводжу вдома з родиною.
Варіант 5
Холодна осінь за вікном. По віконному склу нескінченно стікають краплі дощу. Небо сіре та низьке. Цілими днями майже немає сонячного світла.
Іноді погода поліпшується. Тоді виходить сонце. Краплі дощу переливаються на жовтому осінньому листі.
Варіант 6
Восени зграї птахів сидять на проводах. Вони збираються летіти у теплі краї. Адже настали холоди. На вулиці хмарно та понуро.
Я бажаю перелітним птахам щасливої дороги. Нехай вони долетять до тепла та сонця. А я поспішаю зі школи додому. Там світло та затишно, коли на вулиці йде дощ.
У кожного з нас є своя мрія. Хтось хоче мати новий автомобіль, а хтось новий телефон. Але це власне для мене, не є чимось радісним. Моя заповітна мрія- це поїхати в Німечину, побачити чудову архітектуру міста, пам'ятки народу та дізнатися їхні традиції. Пока я навчаюся, їхати в Німечину немає часу та сенсу. Але країну можна побачити не лише побачивши все на власні очі, а через книгу. Там все змальовано! Все що я хочу побачити! Незважаючи ні на що, я йду у мою рідну бібліотеку, та беру чудову книгу "Про життя та побут у Німечині" Пирйшла додому і тихенько сіла у куточку, читати книгу. Так цікаво поринати у чарівну розповідь традицій невідомого мені народу. Я так читала, що й не замітила як заснула. Дивна архітектура. А вулиці начебто покинуто людьми вже давно-давно... Ох! Я бачу тисячі будиночків, і всі такі різні. Це напевно село. Ні, це окраїна великої столиці Берлін. Чисельні хмарочоси видніється далеко-далеко в тумані. Краса! І ось я прокинулася. Моя мрія збулася, я побачила Берлін. Тепер можна щасливо жити!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
