То перенизують небо низкою дикі качки, дрібно тріпаючи гострими крильцями, то пересунеться важкий бусел, простягнувши назад свої довгі, як ломаки, ноги.
Розповідне, неокличне, складне, складносурядне, 2 частини, сполучник то...то, розділовий, чергування явищ, розділовий знак кома, *То КВАДРАТНІ ДУЖКИ*, то *КВАДРАТНІ ДУЖКИ*.
1 - просте, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом.
2 - просте, двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленою обставино, вираженою дієприслівниковим зворотом і відокремленим означення, вираженим порівняльним зворотом.
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
