Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих турбот.
Скільки пісень, віршів, творів присвячено матері. Це і "Пісня про рушник" Андрія Малишка, і "Два кольори" Дмитра Павличка, і "Лебеді материнства" Василя Симоненка, і оповідання "Мати" Олександра Довженка та багато інших.
У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тихо стежка зацвіла
Вечоровою матіолою
Дивом-казкою світанковою...
Так, мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
А Микола Сингаївський у своїй поезії "Мати" наголошує:
Від матері — слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері — мужність і перший політ,
і як мати для всіх — Батьківщина моя.
Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка.
Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. І це настільки звично, що здається іншого не може й бути. її турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуміємо, що за цим криється велика материнська любов. Адже для матері її дитина — найкраща в світі. Так каже народна мудрість. І це справедливо, бо тільки мати може побачити свою дитину такою, якою вона повинна і могла бути.
Мамин власний приклад багато значить для дитини. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесним і добрим, щирим і чуйним. І я намагаюсь бути де в чому схожим на свою матір, а також роблю все для того, щоб менш її ображати. Коли вона усміхнена, весела, то мені радість.
Скільки разів подумки я звертався до неї, молив про до в скрутний час. 1 вона завжди мені допомагала своєю вірною, незрадливою любов'ю, своїми порадами.
Відомий поет писав:
Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Не тільки Малишкова мати "недоспала ночей", не тільки вона давала синові "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скільки матерів проводжали сина або доньку в дорогу, без надії побачити коли-небудь, але завжди чекаючи на порозі! Материна оселя — дім, де завжди ми бажані гості. Так тобі, рідна, за все! Земний тобі уклін.
Прийми синівську любов.
1. в)
2. а)
3. Дивися, Петрику, не застудися, ажде літо буде холодним.
4. в)
5. в)
6. (?) б) здається вставне слово, більше їх нема
7. Я, можливо, переїду в інше місто
8. б)
9. б)
10. Привіт, Петрику!
Дуже радий, що знайшов час написати тобі. Мені цікаво, як ти, твої справи, успіхи. Здається, ми не спілкувалися з минулого місяця. За цей час, я встиг взяти участь, уяви собі, в екскурсії до музею, спрямованого на вивчення Єгипту! На диво, там не було багато славнозвісних мумій. Коли я заходив, мені дали карту, щоб не заблукати у такій великій будівлі. Власне, без неї я, мабуть, заблукав би. Експонати були, зверни увагу, прямо з розкопок, що не могло не здивувати. Як думаєш, друже, чи я був вражений? Звичайно! Серед безлічі залів я знайшов свій улюблений з аксесуарами фараонів і простолюду. Наприклад, там були звичайнісінькі капці, проте, очевидно, старші. Одна зала була спеціально виділена під мумію, яка була у позолоченому саркофазі. Як зазначено в брошурі, їй вже понад 3000 років! Думаю, тобі, Петре, теж варто її відвідати. Звичайно, я б хотів піти ще раз тільки вже з тобою, адже одному не так весело. Як тобі, товаришу, моя пропозиція? Відповіш мені, будь ласка.
Андрій
