Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг — п’ятикласник Ігор.
Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор — власник голубів, що живуть у нього під ліжком.
Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва!
Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні.
Отак розцяцькований наш сенчик!
До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно.
Так сенчик став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий.
Усі полюбили сенчика, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку.
Складання простого плану
1. Я відчинив двері.
2. Мій друг Ігор любить тварин і пташок.
3. Несподіваний подарунок.
4. Який розцяцькований наш сенчик!
5. Сенчик — хазяїн квартири.
6. Всі полюбили веселу пташинку.
