ответ: Опис золотої осені
На картині Федора Манайла «Золота осінь» я бачу жовто-золоте листя, що посипалося з осінніх дерев. Також видно, що крапає дрібненький дощик. Крізь опале листя та траву тече невеличкий струмочок, який стікає з гір. Я б хотів запустити туди паперовий кораблик. Біля струмка росте струнка білокора берізка, пожовкле листя на якій вже готове опадати. Під березою ростуть невеликі кущі, а за ними йде ліс, що складається з величезних могутніх дубів.
На задньому плані репродукції картини знаходяться малесенькі хатинки. Скоріш за все, це якесь село. Будиночки оточені невеликими деревами та кущами. Схоже, що це плодові дерева та чагарники. На тлі осінніх барв рослинності сільські хатки теж здаються багряно-червоними. Позаду видніється багато високих дерев, які закривають гори. Схили гір притрушені снігом, що нагадує про наближення зими.
Маленьке село здається дуже затишним. Мабуть, там майже не буває пронизливих північних вітрів, адже гори надійно захищають рівнини, де розташовані невеликі будиночки.
Объяснение: Ось твір який ти
У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.
Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.
Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.
Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.
Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:
— Ку-ку, ку-ку!
Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.
