ОЧЕНЬ НУЖНО Переписати, прибираючи риску, поставити, де треба, розділові знаки, підкресливши відповідно до синтаксичної ролі:
1. Не/повертайся на круги своя нічого це крім болю не/приносить. 2. Карає час всевладний цар і кат того хто слово винесе на продаж. 3. Натомившись од щоденних справ я душею й тілом спочив на галяві. 4. Надходить вечір повний таємниць і ліс при світлі молодих зірниць стоїть передчуваючи не/спокій. 5. А за вікном сніги летять лапаті і не/торкнувшись хліба і вина сидить край столу в новорічній хаті старенька мати сива і одна. 6. Процес вимирання цих ящерів наприклад бронтозаврів тривав не/менше мільйона років.

Цікаво, а якою ж буде школа майбутнього? Я уявляю її світлою і просторою. Величезні вікна, в які проникають яскраві сонячні промені. У коридорах стоять дивани. Тут можна відпочити, погортати підручники перед уроком. Скрізь красиві доглянуті квіти, акваріуми, де плавають великі екзотичні риби. Навколо ні смітинки. Ні в кого не піднімається рука порушити цю красу.А тепер давайте заглянемо в кабінети. Сучасні легкі і комфортні меблі, розсувні дошки, аудіо-та відеотехніка. Пояснення матеріалу супроводжується показом кинофрагментов, тому учні легко засвоюють нову тему.А ще, мені здається, в школі майбутнього має бути кілька комп'ютерних класів. І школярі, і їхні викладачі легко і вільно спілкуються з комп'ютером. Перевірити свої знання тут же після пояснення не складе ніяких труднощів. Все так просто, і в той же час так захоплююче!На мій погляд, всі кабінети треба пофарбувати в світлі спокійні тони.А от ми і в спортзалі. Який він величезний! Учні та вчителі можуть позайматися на модних тренажерах, поплавати в басейні. Після тренувань можна відвідати душові кабінки. А взимку до наших послуг - прокат лиж і ковзанів. Все для здорового життя!Після закінчення занять діти не квапляться додому. Чому? А тому що в школі працює безліч всіляких гуртків: і спортивних, і музичних, і комп'ютерних ... Кожен учень може вибрати собі заняття за інтересами. Усі гуртки зовсім безкоштовні.У вчителів величезне бажання працювати з нами - у них гідна зарплата, адже вони зайняті таким важливим і потрібною справою - вони виховують майбутніх гідних громадян великої країни.Ось такою я представляю школу майбутнього. Чи буде вона такою - я не знаю. На жаль, це залежить не від нас.

Ти тут можеш скоротити й переробити це текст, як захочеш) Головну ідею я тобі подала:)

Здавна трудівники ділилися на майстрів та ремісників. Справжніх майстрів, тих, хто творив у своїй уяві, а потім втілював це у конкретній справі, менше. Проте необхідні й ремісники - сумлінні виконавці задумів інших. Думаю, що людиною творчої праці може бути не лише учений-книжник, дослідник якихось складник питань, а будь-яка людина, в якої є іскра Божого дару, талант, здатність до мислення, уяви, фантазії, мрії і її втілення. Такий, на мою думку, майстер Яким Погребняк. Він не міг погодитися одразу на зведення храму за якимось зразком (як скрізь!), він повинен був уявити собі, побудувати цю споруду в думках, «побачити її», «відчути» і тільки тоді приступати до роботи. В результаті тяжких душевних мук прийшло до майстра натхнення, він побачив «свій» храм - «веселий, сонячний храм із соснових дощок» з мідними, а може, й «золотими дзвонами». Стати Майстром, людиною-творцем нелегко. Тут потрібні і талант, і натхнення, і величезна праця над собою. Не в кожного вистачає сили для цього. Але хто все-таки наважується досягти слави Майстра, той має велику винагороду - душевну радість, задоволення, гордість і, головне, пошану від людей, їхню вдячність. А що може бути кращим у житті!