Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
1. Коли до тебе (одн., Р.в., додаток) чоловік добрий, будь до нього (ч.р., одн., Р.в., додаток) ще кращий.
2. Скажи мені (одн., Д.в., додаток), хто твій друг, то я (одн., Н.в., підмет) скажу, хто ти (одн., Н.в., присудок)
3. Ми з ним (ч.р., одн., О.в., додаток), як риба з водою: я (одн., Н.в., підмет) на лід, а ти (одн., Н.в., підмет) під спід.
4. На тобі (одн., Д.в., додаток), небоже, що мені (одн., Д.в., додаток) не гоже.
5. Книжка – маленьке віконце, а через нього (ч.р., одн., З.в., додаток) весь світ видно.
6. За моє жито мене (одн., З.в., додаток) ще й бито.
7. Що тобі (одн., Д.в., додаток) не мило, другому не зич.
