НА ВАС ВСЯ НАДЕЖДА(((

Установіть відповідність між словосполученнями та їхніми типами.

1. Осіння пора, свято листопаду.

А. Дієслівні.

2. Високо в небі; по-осінньому тепло.

Б. Прикметникові.

3. Завітати до лісу; милуватися красою.

В. Іменникові

4. Безмежно щасливий, щирий від душі.

Г. Прислівникові.

Д. Займенникові.

Установіть відповідність між реченням та його характеристикою.

1. Дихайте на повні груди свіжим повітрям осені.

А. Спонукальне односкладне, поширене.

2. Це ж коли до нас завітає чарівниця – осінь?

Б. Спонукальне двоскладне, поширене.

3. Листя у вихорі вальсу грайливо спускається на землю.

В. Розповідне односкладне, поширене.

4. Як затишно й красиво в осінньому лісі!

Г. Питальне двоскладне, поширене.

Д. Розповідне двоскладне, поширене.

Спишіть. Визначте, якою частиною мови є кожне слово рядка. Випишіть із речення 6 різних за будовою словосполучень, зробіть синтаксичний розбір.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони й дочок і синів.

До слів іншомовного походження доберіть українські відповідники. З двома словами (на вибір) складіть речення.

Міленіум, калькуляція, імідж, рекетир, сек’юриті, пресинг.

Зробіть синтаксичний розбір речення.

Яблука на голому гіллі світяться спокійно серед саду в сумовитій надвечірній млі осіннього листопаду.

Скупе проміння осіннього сонця самотньо відсвічує немічною позолотою на білому тлі беріз.

Мова – це не просто б спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.
— Олесь Гончар.

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
— Панас Мирний.

Мова — духовне багатство народу.
— Василь Сухомлинський

1. Звуки мы слышим и говорим, буквы пишем и читаем. (Мы говорим о звуках, но обозначаем их на письме соответственно буквами.)

2. В русском языке 33 буквы: 10 букв, обозначающих гласные звуки (А, О, У, Э, Ы, И, Я, Е, Ё, Ю), 21 буква, обозначающая согласные звуки (Б, В, Г, Д, Ж, 3, Й, К, Л, М, Н, П, Р, С, Т, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ) и ещё 2 особенные буквы (или знаки) — это Ъ и Ь.

3. Гласных звуков — 6 (А, О, Э, И, У, Ы). Согласных звуков гораздо больше. Они делятся на твёрдые и мягкие. Или, говоря иначе, образуют пары по твёрдости-мягкости, например, [н'] (мягкий звук) в слове тронь и [н] (твёрдый звук) в слове трон. (Обращаем ваше внимание, что по традиции мы звук записали в квадратных скобках — [н], а мягкость звука обозначили знаком '. Но детям мы этих значков пока не объясняем — они изучат это в школе. Дошкольники, выполняя звуко-буквенный разбор, используют цвет: красный — для обозначения гласных звуков, синий — для обозначения твёрдых согласных, зелёный — для обозначения мягких согласных).

4. Есть 3 всегда твёрдых согласных звука — это Ж, Ш, Ц и 3 всегда мягких согласных звука — это Й, Ч, Щ. Все остальные согласные звуки могут быть как твёрдыми, так и мягкими.

5. Гласные буквы Я, Е, Ё, Ю могут обозначать 1 звук (соответственно: я — [а], е — [э], ё — [о], ю — [у]), если стоят после согласных (например: мяч — [м'ач], белка — [б'элка], лён — [л'он], люк — [л'ук]), и 2 звука (я — [й'а], е — [й'э], ё — [й'о], ю — [й'у]), если стоят в начале слова (яма — [й'ама], енот [й'энот], ёлка [й'олка], юла — [й'ула]); после гласной (баян — [бай'ан], веер — [вей'ер], чаёк (от чай) — [чай'ок], баюн (кот-баюн) — [бай'ун], а также после Ъ и Ь (съел — [сй'эл], гроздья — [грозд'й'а], варенье — [варен'й'э], бельё — [бэл'й'о], вьюнок — [в'й'унок]).

6. Согласные также различаются по принципу звон кости-глухости. Всегда звонкие: Р, Л, М, Н, Й, всегда глухие: X, Ц, Ч, Щ. Остальные согласные образуют пары: Б - П, В - Ф, Г - К, Д - Т, Ж - Ш, 3 - С.

7. Слова делятся на слоги: сколько в слове гласных, столько и слогов.