4.Укажіть речення, в яких правильно розставлені розділові знаки:
а) Переді мною блимає заправлений трофейним бензином каганець.
б) Коло багаття лежала купа прим'ятого картоплиння, змішаного з опалим листям і видно було глибокий слід від тачки.
в) Яблука, налляті холодним соком, світяться.

5.У якому реченні є відокремлена прикладка:
а) Освіжений водами Скарбного, сонцем наласканий, неквапно рушив Лобода лісовою стежиною.
б) У пам'яті постав літній ранок, осяяний несміливими променями сонця.
в) Ось японська софора, диковинне півдденне дерево, що квітує у липні білим та запахущим квітом.
6.У яких реченнях є відокремлена обставина:
а) Дух у собі запираючи,лежали тухольці і дожидали ворогів.
б) Тим часом Тугар Вовк, побачивши на версі берега громадку молодців, велів стоячим перед вивозом монголам сипнути на них стрілами.
в) Машини майже всюди стояли вже готові, грубо збиті з сирого дерева, позверчувані і позбивані кілками.

7.У якому реченні допущено помилку у виділенні дієприслівникового зворота:
а) Тоді монголи почали гасити недогарки, вкидаючи їх у потік.
б) Максим скрикнув болісно і зірвався на рівні ноги, але, поступившись всього на один крок, упав на землю і зомлів.
в) Вона не може відвести очей від сина, що сидить скинувши свій кітель.

Наші далекі предки-слов'яни осмислювали число як певну кількість будь-яких конкретних предметів.  І лише поступово ними стало усвідомлюватися число саме по собі, незалежно від предметів і осіб.  

Для позначення кількості використовувалися іменники, часто за назвами частин тіла людини: лікоть (для вимірювання довжини), п'ять < п'ясток (для рахунку кількості).  Сучасне слово "п'ять" пов'язане з існуючим раніше словом "п'ясть" ("рука") і колись мало конкретне значення п'ять пальців п'ясти. Навіть в наш час дехто вважає по "пальцях", а в давнину тільки такий рахунок і був можливий. Стародавні слов'яни вважали пятка'мі. Згадаймо, скільки дали за златогривих коней Іванушки-дурника? "Сім п'ять шапок срібла". Сім разів по п'ять. Кожне рахункове число у стародавніх слов'ян мало свою історію походження. Цікава історія числа сім. У багатьох стародавніх народів це число вважалося особливим. Єгиптяни і вавилоняни розглядали його у вигляді суми двох "життєво важливих" чисел: трьох і чотирьох. Три людини складають основу життя: мати, батько, дитина, а чотири - це число сторін світла і напрямків вітру, звідки приходить дощ, живлюща волога, що робить землю плодоносної і придатною для життя. У християнстві сім - число духовного порядку, святе число. Згідно з Писанням, визнаються Сім " смертних гріхів, які передаються до сьомого коліна "(лінь, гордість, гнів, заздрість, обжерливість, хіть, жадібність).  І в нашій мові число «сім» використовується в символічно – узагальненому значенні у фразеологізмах:

1. Сім верст до небес.

2. На сьомому небі.

3. Сім бід – одна відповідь.

4. Книга за сімома печатками.

6. Сьома вода на киселі.

7. Сім п'ятниць на» одному " тижні та ін.

Пригоди поштаря Пилипа Прокоповича

Поштар приніс повідомлення поету, постукав палицею. Пилип Прокопович почув поштаря – пошта прийшла! Пухнастого папугу послав по пошту поет. Птах приніс – поет прочитав повідомлення: «Приїжджайте, Пилипе Прокоповичу! - писав племінник, - погостюєте». Пилип Прокопович примчався першим поїздом. Привітно прийняли поета. Потім племінник попросив Пилипа Прокоповича прочитати поему перед поважною персоною. Поет прочитав пречудову поезію. Плескіт персон підбадьорив поета.

Пізніше принесли полуденок: пампушки, полуницю, пахучий пиріг, пухкі паляниці, печериці, пісочне печиво, притрушене пудрою.

Потім Пилип Прокопович пішов прогулятися парком, помилуватися природою, почути переливи пташок… Поет присів під персиком, побачив прекрасну панночку під парасолькою. Подорож парком продовжується…

Объяснение:

думаю так томущо все на одну букву