Вставити пропущені літери, й розділові знаки, зняти риску в словах!!

Картина справді була чудесна. Ц. .ркви підняли високо в/гору свої круглі
голови сяючи золотими банями. По/між ц...рквами біліли хати мов з крейди
вистругані. Людс...кі городи тонули у гущавині темно/зелених садків. Річка
блищала звиваючис... змією по жовтому пісочку і пускаючи л..ген...кий
Димок туману з себе. Через річку п...р...кинувся міст тонкий узорчастий.
Ліворуч розіслався степ рівний як долоня. Широкий і бе...краій він тонув у
своїй у своїй зеленій траві спершу темно/зелений а чим далі тим
блідіший голубіший. Зійшовшис... із краєм блакитного неба степ здавалось
загнувся ўгору і пішов уже по/під небом.
Серед степу хвилі золотого сонячного світла так і ходять так і переливаю...я
то здіймаючис... угору то опадаючи вниз. Сотні срібноголосих жайворонків
не примітно в...ют...ся. Їх в...села і радісна пісня ДЗВ... Нить ро...ходит...ся
ро...сипаст...ся. Здаст...ся сизо/прозоре повітря само бринит...​

Объяснение:

Зима ще не хоче залишати землю, та вже все свідчить про те, що весна не за горами. Вже навіть повітря має зовсім інший аромат. Вдихаючи його хочеться розпрямити плечі і відкрити своє лице першим, ще таким несміливим, але лагідним весняним промінцям. А душа хоче співати, вона наповнена радістю та новими сподіваннями. Вона чекає чуда і воно вже ось-ось має статися.

Подекуди ще лежить сніг, але з кожним днем сонечко набирає сили та піднімаючись все вище та вище починає заглядати в самі недоступні місця і він зникає на очах, залишаючи після себе

лише невеликі калюжки. Та й вони швиденько піднімаються догори, в небо, в вигляді пару, щоб потім, влітку, спуститися на землі теплим дощем.

Не дивлячись на нічні морози з-землі пробиваються перші весняні квіти. Вони кидають виклик зимі ніби кажучи їй: «Ми не боїмося тебе! Забирайся геть!». Здавалося б такі самотні на чорному фоні,такі ніжні і беззахисні, вони впевнено вибивають свій цвіт, потихеньку наповнюючи наше життя яскравими кольорами. І не дивно, що вони починають цвісти по черзі, з самого малого і до високого, з самого блідого і до яскравого. Це для того, щоб ми могли побачити і оцінити всю їх красу, адже

в буянні фарб важко замітити крихітні квіточки.

Починають оживати дерева та кущі. З кожним днем їх бруньки наливаються все більше та більше, і поволі, один за одним, перетворюються в зелені листочки. А потім вони всі покриються білим або рожевим кольорами. А навколо них загудить бджоли та інші комахи, наповнюючи повітря особливим звучанням – музикою природи.

А як цікаво ігати за пташками. Взимку на них було шкода дивитися. Вони тулилися один до одного щоб зігрітися і безпорадно перелітали с місця на місце чукаючи їжу. А тепер, наче струсивши з себе залишки зими, весело цвірінькають перелітаючи з однієї гілки на іншу.

Дивлячись на це пробудження починаєш розуміти, що життя прекрасне. Геть всі невеселі думки! Весно, я рада вітати тебе!

6:

Називний  шість Родовий  шести́, шістьо́х Давальний  шести́, шістьо́м Знахідний  шість, шістьо́х Орудний  шістьма́, шістьома́ Місцевий  на/у шести́, шістьо́х

37:

Називний  три́дцять сім Родовий  тридцяти́ (тридцятьо́х) семи́ (сімо́х) Давальний  тридцяти́ (тридцятьо́м) семи́ (сімо́м) Знахідний  три́дцять (тридцятьо́х) сім (сімо́х) Орудний  тридцятьма́ (тридцятьома́) сімома́ (сьома́) Місцевий  на/у тридцяти́ (тридцятьо́х) семи́ (сімо́х)

42:

Називний  со́рок два   Родовий  сорока́ двох   Давальний  сорока́ двом   Знахідний  со́рок два (двох)   Орудний  сорока́ двома́   Місцевий  на/у сорока́ двох