* Діалог з видатною історичною особистістю - легший, принаймні я нічого не знаю про твоїх однокласників*
Майже одразу, як повернувся з школи, я заснув, бо дуже втомився. Особливо через літературу. Все не давались мені твори Шевченка. Просто я не розумів, за що його величають геніальним.
Отже, сплю, і сниться мені дивний сон: велика могила, покрита різнотрав*ям, на ній - дуб, під дубом сидить літня людина й - ба!- пише щось...
- Доброго дня вам! - окликаю його.
- Доброго, синку... - відповів він мені з сумом.
- А що ви робите?
- Пишу... Свої думи записую, своїх діточок у світ вивожу...
- Хіба... А вас не Тарасом звуть?
- Тарасом, Тарасом...
- Невже ви - Тарас Шевченко?
- Так, це я. Далеко про мене мова йде, та от тільки від неї горе одне...
- От воно як... А що пишете? "І мертвим, і живим..."? Чи "Садок вишневий"?
- А ви обізнані моєю творчістю, юначе. Але я інше пишу, зовсім інше...
- Послухайте, а можна вас запитати?
- Що саме?
- Як у вас так писати виходить? У наш час вас всі генальним називають, а я й не розумію чому...
- Геніальним? Дивина, синку, дивина... Пишу я просто, від серця. Ці рядки десь є вже у моїй голові, мені лиш одне - виправити, де не так, й написати їх, і людям донести, щоб Україна моя прокинулась.
- Зрозуміло... Але ваша творчість така різна: то послання, то звичайні собі вірші, то поеми... І картини ви малюєте теж!
- Це - поклик серця. А творіння мої залежать від думки, від мого настрою. Іноді хочеться чогось такого простого і легкого, іноді треба братися за послання, бо бачу, що коїться на Вкраїні. Я не називав би себе геніальним, я - всього лиш людина з кривенькою долею. Лиш люблю свою милу Україну, лиш за неї болить серце, хоч своє життя віддав би. Я так бажаю бачити її квітущою, щоб той цвіт був і у душах людей. Щоб ми були вільні, щоб не гнобили нас і панщиною, і деморалізацією. Таке моє бажання, хоч не знаю - чи виконається, чи ні?
- Ну, панщини в нас вже нема. Але всього іншого - хоч відбавляй...
І раптом мені зробилось боляче. Чи від слів цього літнього вже Тарас, чи від того, що не розумів, не бачив цих емоцій раніше у творах, чи за власну долю й Батьківщину. Заболіло, от і все. Хоч плач, хоч реви...
Від сумбуру емоцій я прокинувся. Тепер, у моєму серці щось відкрилось. А він і справді ж був геніальним, цей маляр-піїт!
Відповідь:
-Історичні скульптури-
-Доброго дня,шановні учні,сьогодні наша тема уроку-"Історичні скульптури".Хто може може розповісти нам що це таке?О,Максиме,давай,розповідай.
-Скульптура – вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі.
-Молодець, ти відповів на запитання- "Що таке скульптура",та що таке історична скульптура? Світлано,можливо ти знаєш?
-Вибачте,незнаю...
-Гаразд,отже на це запитання відповідь скажу я: Історична скульптура - це скульптура,яку створили на честь особи, або осіб,що внесли якийсь внесок у історію України,або ж інших країн.
Пояснення:
