Літом у селі на ганку,
Ледарь-кіт дрімає зранку.
Аж геть, гомін, ґвалт і гам,
Щось десь трапилося там.
Відкриває потихеньку,
Ліве око і близенько,
Бачить бійку двох хвальків,
Сірих грязних горобців.
“Я сміливіший за тебе,
на землі я, чи у небі,
всіх порву я мов собака”-
каже перший розбишака.
“Де тобі, я сам хоробрий,
не знайти по самий обрій
з ким зрівнятись міг би я”-
друге каже гороб’я.
Захвативши їх в охапку,
Бійці кіт поставив крапку,
Пощастило малюкам,
Розбишакам і хвалькам.
Врятувались від зубів,
Та позбулися хвостів.
Ось про що розмова, діти,
Так у світі треба жити,
Щоб тебе не за словами
цінували, а ділами.
Так от любі небудьте розбишаками!
Привіт, друже. Радо пишу тобі цей лист зі Львову! Ми орендували номер в готелі
"Gruner Lviv", він такий сучасний та затишний, що відчуваєш себе, як вдома. Номер мені довподоби, хочеться залишитись тут на триваліший термін, насолоджуватись часом. Погода просто казкова, хоча зранку небо вкривали сірі хмари, то сонечко прогнало їх. Як тільки ми приїхали, то одразу відвідали "Криївку", хоча там звичайна кухня, але атмосфера надзвичайна, я навіть не знаю як її описати, потрібно лиш відчути власним досвідом. Потім ми відвідали львівський національний академічний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької. Після чого я навіть не знаю, що гарніше: сам театр чи його постанови, що охоплюють мої думки, я ніби літаю в хмарах, але таких приємних, бо вони надихають душу. Завтра поїдемо на екскурсію, до палацу Потоцьких. Я вже очікую незабутніх емоцій від неї, бо це так захоплююче. Зустрінемось через тиждень, бувай, друже. Всього найкращого!
